— здивувався чоловік.
— Що? Та вона чудово стоїть на своїх ногах, якщо хочеш знати.
— З чого ти це взяла? Ти що, заходила в кімнату Галі?
— Та вже заходила. Це просто жах. Я думала, вона мене приб’є. Уявляєш, вона начебто стежила за тобою й бачила нас в аеропорту, коли ми летіли до моря.
— Що? Звідки ти це взяла?
— Вона сама мені сказала. Я тільки заглянула до неї подивитися, на секундочку, а вона як накинулася на мене, обзивала всіляко. Ну й мегера твоя дружина.
— Та зачекай, поясни до ладу. Ви що, розмовляли? Вона зрозуміла, хто ти?
— Зрозуміла відразу, як мене побачила. Кажу ж, вона нас бачила.
— Та ти хоч розумієш, що ти наробила? Я ж просив тебе не заходити до неї в кімнату. Що, важко було виконати одну-єдину умову? Ідіотка, що мені тепер робити?
— Сам ти ідіот. Мені взагалі тепер байдуже, що ти там робитимеш. Твоя дружина, між іншим, давно всю свою нерухомість переписала на ваших дітей, тож тобі в будь-якому разі нічого не світить. А коли так, то я не збираюся витрачати свій час на людину, якій і самому ніде жити. Усе, бувай.
Лєна кинула слухавку й зашагала геть. Їй було прикро через те, що вона насправді стільки часу змарнувала даремно. Час у її віці — це те, чим треба дорожити.
А тут… Гаразд, не варто впадати у відчай. У неї на роботі є й інші чоловіки, до яких варто як слід придивитися. Може, там хоч щось вигорить.
Після дзвінка Лєни Антон вийшов із себе й розбив новий дорогий телефон, жбурнувши його об стіну. Потім безуспішно намагався ввімкнути пристрій і зрештою залишився в гаражі на всю ніч.
Чоловік просто не розумів, як йому тепер з’явитися вдома і що сказати дружині. Він перебирає в голові всі можливі варіанти, але жоден із них не здавався слушним.
Знаючи свою дружину, Антон був певен, що вона вже за чиєюсь допомогою знову змінила замки в квартирі або вчинила щось іще в цьому ж дусі. Тому Антон навіть трохи радів тому, що його телефон розбитий і Галя не зможе йому зателефонувати.
І хоча спати в гаражі було доволі холодно, піти додому чоловік просто боявся.
Галя насправді хотіла того ж дня знову поміняти замки в квартирі. Їй була нестерпна сама думка про те, що чоловік скоро прийде додому й зробить вигляд, ніби нічого не знає. Найімовірніше, навіть почне звинувачувати свою коханку в тому, що це вона все навигадувала, а він узагалі ні до чого.
Коли Галя заговорила про це з Олегом, він подивився на неї уважним поглядом і сказав:
— Поміняти замки — ідея так собі, і це нічого не вирішить, лише відкладе вашу розмову з чоловіком на потім. А відкласти щось на потім — це, звісно, дуже спокуслива перспектива, але найчастіше оманлива.
Олег тихо зітхнув і, подивившись Галі в очі, сказав:
— Гаразд, розповім вам свою історію. Дивно, що наші ситуації трохи схожі, хоча насправді нічого в цьому дивного немає. Я в той час, коли все це зі мною сталося, взагалі думав, що решту днів проведу лежачи. Навіть молився, щоб цих днів було якомога менше. Я дістав травму, коли ми з дружиною потрапили в аварію. За кермом була моя дружина, і перший час вона просто зводила мене з розуму, намагаючись висловити свої жалкування через те, що в неї було лише кілька подряпин, а я… Загалом, це було найжахливіше — бачити, як Поліна мучиться через мене, точніше, через свою провину переді мною.
— Одразу скажу:
