Життя без прикрасЗа наступну годину за свою гру він міг би отримати «Оскара»: настільки бездоганним супутником виявився. Навіть по напої не йшов, перш ніж з’ясувати, чого хочеться мені — шампанського, вина, води чи соку. Приносив вибране, тонко жартував, і я знову сміялася без жодного удавання. Іноді ледь торкався моєї руки чи плеча. Дотики були легкими, але для довколишніх досить помітними: сумнівів, що ми разом, залишатися не мало.
Однак самим удаванням близькості це не обмежувалося. Кирило слухав із цікавістю, якої я давно не зустрічала в чоловіків. Не перечікував моєї розповіді заради можливості заговорити самому. Йому потрібні були подробиці: над якими проєктами я працюю, які завдання доводиться розв’язувати, що в роботі подобається, а що бісить.
Про походи він розпитував так само докладно — про пройдені маршрути, про найскладнішу вершину, про подальші плани. Згадалася моя недавня поїздка до Чехії, і йому захотілося дізнатися, що я встигла подивитися, де гуляла, які враження привезла, у яких кафе пила каву. За всіма цими запитаннями я відчувала цікавість до мене самої.
— Знаєш, після тутешніх розповідей я уявляв тебе зовсім іншою, — сказав він у паузі між піснями. Музика стихла, і нарешті можна було не перекрикувати динаміки.
— Якою ж?
— Якщо вірити твоїй сестрі й решті, я мав побачити зневірену, нещасну жінку, суцільні комплекси. Згаслий погляд, опущені руки — людина вже погодилася назавжди лишитися невдахою. — Він говорив прямо, не намагаючись пом’якшити почуте. — А переді мною розумна, цікава жінка, з якою весело. І вродлива. Напрочуд вродлива. Не розумію, як так виходить, що ти сама.
— У мене є вимоги.
Слова вихопилися раніше, ніж я встигла подумати. Тієї ж миті стало страшно: напевно, це прозвучало зверхньо, як у снобки. Але Кирило тепло розсміявся, і осуду я не почула.
— Так і треба. Ти молодець, що їх не знижуєш.
Кілька простих слів підтримки — і всередині немов почало відтавати щось тепле, давно забуте.
Ольга на той час спостерігала за нами вже з одержимістю параноїка, не намагаючись ховатися. Спочатку перешіптувалася з Поліною, потім з рештою подружок. Ті постійно озиралися, розглядаючи нас, ніби сподівалися нарешті зрозуміти, що відбувається.
У родичів Євгена теж змінилися обличчя. Лише годину тому вони поблажливо повчали мене знизити вимоги; тепер на Кирила дивилися з повагою, майже благоговійно. У ньому визнали свого — заможного, успішного, з відповідної родини. І, судячи з їхніх поглядів, ніяк не могли пов’язати цього чоловіка зі мною, «старою дівою» та «невдахою», яка примудрилася не лише познайомитися з ним, а й зацікавити.
Я навіть не мріяла, що помста може виявитися такою солодкою.
Кирило, схоже, ще не закінчив. Оркестр заграв повільну мелодію — старовинну, трохи призабуту, схожу на вальс. Він підвівся, з легкою впевненою усмішкою простягнув руку.
— Підемо танцювати?
Відмовитися від такого запрошення було неможливо. І зовсім не хотілося.
На танцмайданчику його долоня лягла мені на талію, моя рука — йому на плече. Погляди недавніх порадників я відчула відразу, майже шкірою. Краєм ока помічала подив, цікавість, заздрість. На обличчях було видно, як просто зараз змінюється думка про мене.
Але колишньої вразливості більше не було. З Кирилом мені було спокійно, безпечно, і чужа увага вже не принижувала. Він танцював легко, з природною грацією — умів вести, а не незграбно переступав на місці. Тримати його за руку, відчувати теплу долоню на талії було так приємно, що я майже забувала про нашу гру. Про глядачів, заради яких усе затівалося.
— Здається, твоя сестра вирішила розправитися з нами самою силою думки, — прошепотів він біля самого вуха. Від близькості й теплого подиху спиною пробігли мурашки.
— Я помітила, — тихо відповіла я.
— Ще трохи — і вибухне. Стільки злості й цікавості.
— Чудово.
— Отже, завдання ми виконали, — усміхнувся Кирило.
У його очах спалахнула пустотливість, що робила його молодшим і ще привабливішим. Я подивилася в ці теплі карі очі із золотавими іскорками, і серце на мить збилося з ритму. Лише дві години тому я не знала цієї людини. Тепер завдяки йому поверталася гідність, яку Ольга весь день старанно втоптувала в багнюку.
Майже повернулася.
А може, уже й зовсім.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Задоволення, перемогу, щастя,яскраве і щасливе кохання молодих людей. Я дуже дякую автору.