Життя без прикрас— Вибачте, що заважаю, друзі. — Голос тремтів від стримуваних почуттів. — Я ненадовго заберу Кирила, добре? Євген збирається познайомити його з дядьком Анатолієм. Треба обговорити важливі ділові питання.
— Ні, не забереш, — ввічливо, але твердо відгукнувся Кирило. Він не зупинився й навіть не сповільнив танцю. — Ми з Настею зараз зайняті. Справи зачекають.
Ольга немов не відразу повірила, що на її власному весіллі їй відмовили. На обличчі змінилися подив, образа, злість, розгубленість.
— Звісно, я розумію, — вичавила вона нарешті. — Просто хотіла сказати, що щиро рада за Настю. Нарешті в неї хтось з’явився. Ми ж усі за неї переживали. Правда, Женю? Усією родиною хвилювалися.
Євген ніяково кивнув. Вигляд у нього був такий, наче він уже шкодував, що став учасником цієї сімейної сцени.
— Он як? — майже байдуже перепитав Кирило. Його погляд похолоднів, наче крига на зимовому озері. — Дивно. Сьогодні я бачив, як ви старанно виставляли Анастасію самотньою невдахою, щоб усі її жаліли. На підтримку рідної сестри це мало схоже. Незвичайний у вас спосіб піклуватися, не знаходиш?
Така прямота приголомшила Ольгу. Вона розтулила рота, стулила, знову спробувала щось сказати — марно. Поруч переступав з ноги на ногу Євген. Здавалося, він розумів, що розмова виходить з-під контролю, але втручатися в чужий сімейний конфлікт поки не наважувався.
— Ми ж… хочемо, щоб Настя була щаслива, — пробурмотіла сестра. Невпевненість у її голосі прозвучала майже по-дитячому.
— Тоді почни з поваги до неї, — відповів Кирило спокійно й жорстко, не залишаючи місця для заперечень. — Її особисте життя не має бути розвагою для твоїх гостей.
Настільки розгубленою я Ольгу ще не бачила. Упевненість, звичка керувати іншими, тримати все під контролем — усе розлетілося, немов картковий будиночок, якому вистачило слабкого подиху вітру.
— Не знаю, що тобі наговорила Настя… — почала вона, наче ще сподівалася повернути розмову на свою користь.
— Їй немає потреби мені щось розповідати, — перебив Кирило. — Очі, вуха й мізки в мене на місці. Я й без пояснень бачу, що відбувається.
Тепер утрутився Євген — схоже, вирішив хоч якось розрядити обстановку й зберегти свято.
— Олюню, люба, нехай вони потанцюють. Нам же ще стільки всього треба встигнути. Ведучий уже на конкурс кличе.
Вони відійшли. Ольга відразу заходилася квапливо перешіптуватися з Поліною, нервово поглядаючи на нас. У цих поглядах змішувалися злість, нерозуміння і щось схоже на образу.
— Мені було так приємно це чути, — зізналася я Кирилові впівголоса. Від почуттів голос затремтів. — Дякую тобі. Справді. За мене ще ніхто не заступався настільки відкрито.
— А ми ще не закінчили, — відповів він з усмішкою, від якої мені перехопило подих і швидше забилося серце.
До кінця свята він залишався поруч, не відходячи ні на крок. Наша вистава вже затьмарювала саме весілля. Коли принесли основну страву — вишукані стейки з гарніром і соусами, — Кирило підкликав адміністратора.
— Пересадіть нас, будь ласка, подалі від кухні. У мене обмеження в харчуванні, а ці запахи спричиняють мігрень.
Прохання виконали без розпитувань і зволікань. З того, як діяв персонал, мені здалося, що тут чудово знають і Кирила, і його родину.
Через п’ять хвилин наш дванадцятий стіл стояв майже в центрі зали, просто перед сценою. Той самий ганебний стіл для невдах опинився на видноті, під софітами. Тепер звідси було найкраще видно все, що відбувалося.
Зміна приголомшувала. Друзі й колеги Ольги, які ще три години тому старанно мене не помічали, самі підходили завести розмову. Їм хотілося з’ясувати, де ми познайомилися, коли це сталося, чи давно зустрічаємося й наскільки серйозні наші стосунки.
Родичі Євгена теж шукали спілкування. Колишню пиху й непрохані настанови змінила цікавість, майже раболіпна: тепер вони намагалися втертися до нас у довіру.
Валерія Антонівна більше не пропонувала мені молитися про заміжжя. Поліна вже встигла рознести залою новини про Кирила: успішний підприємець у сфері ІТ, випускник престижного економічного університету, розвиває бізнес у Празі, володіє частками в кількох європейських стартапах. Цього вистачило, щоб ставлення тітоньки немов за помахом чарівної палички змінилося на сто вісімдесят градусів.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Задоволення, перемогу, щастя,яскраве і щасливе кохання молодих людей. Я дуже дякую автору.