Життя без прикрасУ цьому глузуванні не було злості — радше співчуття. І я розсміялася. Не з чемності, не тому, що належало всміхнутися: уперше за вечір сміх був справжнім.
— Угадав. Анастасія. Сімейна благодійна програма: мене всі жаліють і забезпечують порадами, яких я не просила.
— Програму закриваємо, — відгукнувся він. — Від цієї хвилини.
Пустотлива усмішка зібралася зморшками біля його очей і остаточно мене обеззброїла. Кирило підсунув стілець, умостився поруч, поклав руку на спинку мого крісла. Потім трохи нахилився до мене. Відстань він обрав точно: збоку ми мали здаватися людьми, давно знайомими, близькими, зі спільною історією.
Реакція не забарилася. За сусіднім столом повернули голови, перезирнулися, зашепотілися; слідом за ними нас помітили інші. Увага ніби хвилею прокотилася залою. Шепіт розбігався, мов кола на воді, охоплюючи дедалі нові столи, і я майже фізично відчувала цей рух.
Ольга залишалася біля бару, тепер розмовляючи з організатором свята. Мабуть, зміну вона теж відчула: різко обернулася, подивилася на нас. Безтурботність зникла з її обличчя. Спочатку — подив, потім недовіра; весільна усмішка застигла, здригнулася й перекосилася. Сестра вже йшла до нас, швидко, рішуче. Білий шлейф тягнувся підлогою, мов хвіст розлюченої комети.
— Настю! — Голос у неї піднявся на пів тону; за подивом чулося майже панічне збентеження. — Ти знайома з Кирилом? Чому я нічого про це не знаю? Ти ж не казала! Давно ви знайомі? І звідки взагалі знаєте одне одного?
Вона вимагала відповідей, майже не залишаючи пауз між запитаннями.
— Ми давні друзі, — відповів Кирило. Його пальці легко торкнулися моєї руки на столі, ніби цей жест повторювався між нами тисячу разів. — Тільки довго не бачилися. На якийсь час загубили одне одного: робота, відстані, усе це життя.
Примружившись, Ольга розглядала нас. Акуратно підведені брови піднялися. Здавалося, у неї в голові з гарячковою швидкістю запрацював механізм: пов’язати почуте, знайти пояснення, зрозуміти, що вона проґавила.
— Он як? Дивно, — протягнула вона, ніби намагаючись знову взяти розмову у свої руки. — Настя про тебе не розповідала. Узагалі жодного разу, ані пів слова. А ми сестри, у нас же одна від одної секретів немає.
— Є речі, які я тримаю при собі. Особисте життя, наприклад. — Промовляючи це, я відчула давно забуте право самій вирішувати, що розповідати й кому. Поверталася впевненість, а разом із нею — повага до себе. — Олюсю, ти ж знаєш, яка я зануда, коли йдеться про роботу й особисте. Люблю, щоб у кожного було своє місце, а не спільна вітрина для всіх охочих.
Усмішка сестри стала ще натягнутішою: шпильку вона, судячи з усього, зрозуміла. Я ледве стримувалася від сміху. Увесь вечір Ольга виставляла напоказ мою самотність і нібито жалюгідне життя без чоловіка. Тепер же знемагала від цікавості, намагаючись розвідати про стосунки, що виникли для неї нізвідки й разом зіпсували ретельно поставлену виставу мого приниження.
— Чудово, — нарешті вимовила вона. Роздратування й заздрість у голосі ховалися погано. — І давно ви знову… спілкуєтеся? У вас усе серйозно?
— Ми вже встигли навчитися розуміти одне одного, — незворушно сказав Кирило. — Досить давно.
Його напівусмішка обіцяла безліч подробиць, а відповідь не давала жодної. З обличчя Ольги було видно, як її це бісить. Кілька секунд вона ще стояла поруч, ніби чекала продовження. Але Кирило повернувся до мене й почав розповідати про свою останню поїздку в Альпи, більше не звертаючи на неї уваги.
Залишатися сестрі було ні до чого. Вона попрямувала просто до Поліни, схопила її за лікоть і швидко зашепотіла на вухо. Ольга раз у раз озиралася з роздратуванням і подивом. Лише коли вона відійшла досить далеко, Кирило схилився до мого вуха.
— Таке обличчя, ніби їй довелося відкусити цілого лимона, навіть не знявши шкірки, — сказав Кирило.
Сміх вирвався звідкись із глибини живота — вільний, довгий. Стримувати його я не могла, та й не хотіла. Здавалося, він змиває сором і приниження, що накопичилися за останні години.
— Вона не звикла, що я існую поза її контролем, — зізналася я. — Я завжди була зручною. Відповідальна старша сестра, від якої жодних несподіванок, можна причепити будь-який ярлик. А тут я взяла й вийшла з її сценарію.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Задоволення, перемогу, щастя,яскраве і щасливе кохання молодих людей. Я дуже дякую автору.