Життя без прикрасОльга повернулася до нас спиною. У руках у неї був розкішний букет: білосніжні троянди, ніжні фіалки, гіпсофіла, атласні стрічки. Перш ніж кинути його, вона повільно озирнулася, відшукала мене серед решти й усміхнулася — зло й переможно.
Кидок був демонстративним: у протилежний від мене бік, якомога далі. Букет злетів високою дугою й потрапив просто до рук Юлі, симпатичної білявої кузини нареченого. Їй було двадцять чотири роки. Від її захопленого вереску мені заклало вуха.
Гості засвистіли, заплескали, почали сміятися й вітати Юлю, обіцяючи їй швидке весілля. Ольга обійняла щасливу дівчину за плечі й повернулася до мене.
— Ах, як шкода! — на всю залу промовила вона з удаваним співчуттям. — Моїй сестричці Насті знову доведеться трохи почекати. Ти тільки не засмучуйся, люба, і твоя черга настане. Вір у себе, не втрачай надії!
Новий сміх ніби полоснув мене тисячами скляних уламків. Я бачила обличчя довкола: на одних читався жаль, на інших — наче полегшення, що ганьблять зараз не їх. Хтось дивився байдуже, ніби це була лише ще одна весільна розвага.
Десятки поглядів тримали мене під прицілом посеред танцмайданчика. Усередині щось ламалося, розсипалося на порох. Звичайною образою це назвати було не можна. Мене оглушувало приниження: рідна сестра навмисне, продумано влаштувала на своєму весіллі публічну страту моєї гідності.
До дванадцятого столу я повернулася на тремтячих ногах. Очі пекло від сліз, які я щосили стримувала. Колеги Ольги не підвели голів — їхні нескінченні балачки тривали собі далі.
— От бачиш, Настю, навіть доля тобі підказує, — сказала тітка Тамара, похитавши головою. — Треба щось змінювати, люба. Інакше остаточно запізнишся.
Тут мали святкувати кохання, радіти й почуватися родиною. Ольга влаштувала публічне шоу, де мені відвела роль головної невдахи, гідної лише жалю й насмішок. Я всерйоз думала піти: непомітно дістатися виходу, сісти в машину й поїхати, поки решта танцює та веселиться. Відсутності жалюгідної самотньої сестри нареченої ніхто й не помітить. Нехай Ольга святкує перемогу без мене.
Зібратися з духом і піти я не встигла. Остання втіха — подивитися, як я визнаю поразку й тікаю з поля бою, — Ользі поки не дісталася: позаду мене заговорив чоловік. Низький, глибокий голос звучав напрочуд спокійно.
— Удай, що ти зі мною.
Я обернулася так різко, що відразу опинилася віч-на-віч із незнайомцем. Саме час було шукати його фотографію на обкладинці ділового журналу: зріст близько ста дев’яноста сантиметрів, спортивна статура під бездоганно скроєним темно-сірим костюмом, чітко окреслене підборіддя. У темному волоссі на скронях сріблилася сивина, що додавала йому солідності. Та найуважніше я дивилася в очі — карі, теплі. У них ніби промайнули співчуття й рішучість.
— Перепрошую?.. — тільки й видихнула я. Невже він справді це сказав?
— Он там, біля бару, твоя сестра вже хвилин десять-п’ятнадцять розмовляє з моїм колегою В’ячеславом. — Він кивнув туди, де біліла весільна сукня. — Розповідає, як непокоїться за тебе: ніяк, мовляв, не вдається знайти чоловіка, влаштувати особисте життя. Так зворушливо жаліє. Не думаю, що ти дозволяла їй обговорювати зі сторонніми твої особисті справи на власному весіллі.
Майже недбала манера говорити не приховувала іронії. І все ж я чула в ній розуміння. Подивилася туди ж: Ольга схилилася до вуха В’ячеслава, того самого порадника, який закликав мене знизити вимоги. Вона раз у раз показувала в мій бік. Стурбованість на її обличчі була перебільшеною, жести — такими драматичними, наче без них співрозмовник не оцінив би всієї тяжкості мого становища.
— Можна я присяду й побуду твоїм супутником? — повів далі незнайомець. — Удамо, що ми разом.
Він запитував, але з тону здавалося, що вже все вирішив і пропонує допомогу, від якої було б нечемно відмовлятися. Я мовчки кивнула: не заперечую. Заговорити не виходило. Вдячність, полегшення й недовіра зібгалися в горлі однією грудкою.
За цей вечір я встигла побути сімейною ганьбою, приводом для жалю, людиною, яку можна не помічати. Тепер хтось побачив у мені живу людину й вирішив заступитися. Саме це я відчула насамперед.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Задоволення, перемогу, щастя,яскраве і щасливе кохання молодих людей. Я дуже дякую автору.