Життя без прикрасВона не стала плакати, не стала хапатися за серце й пити корвалол. Прагматична натура педагогині вимагала негайних і жорстких санкцій за порушення дисципліни. Свекруха стрімко ступила вперед, викинула руку й мертвою хваткою вчепилася Костянтинові у вухо.
— Ай-ай-ай, мамо, ти збожеволіла? Боляче! — зарепетував дорослий комбінатор, намагаючись вирватися.
Та хватка пенсіонерки була сталевою. Другою рукою Тамара Леонідівна схопила зі столу мокрий кухонний рушник, скручений джгутом, і з усього розмаху оперіщила сина по обличчю. Хльосткий звук удару луною рознісся квартирою.
— Ах ти паразите! — гаркнула вона, завдаючи удар за ударом по плечах, руках і спині чолов’яги, що звивався. — Ти рідну матір під удар підставити вирішив через гроші? Злодюго недороблений. Я тебе породила. Я тебе зараз голіруч на шматки порву.
— Та відчепися ти, стара! — розлютився Костянтин.
Він грубо відштовхнув матір. Тамара Леонідівна похитнулася, але встояла, спершись на стільницю. Настя миттю ступила вперед, затуляючи свекруху плечем, готова вдарити чоловіка коліном у пах, якщо він посміє підняти руку. Але Костянтин і не думав битися. Він швидко оговтався, окинув презирливим поглядом двох жінок, важко дихаючи, і раптом гидко, переможно розсміявся.
А чого йому боятися? Ну, спалився. Ну, викрили його геніальний план. І що? Гроші ж ось вони, лежать просто тут. Його квиток у нове вільне життя, де немає дружини, яка пиляє, немає матері-пенсіонерки з її надмірною опікою. Восьми мільйонів готівкою досить, щоб винайняти квартиру, купити шикарну тачку й гуляти найближчі пару років. Він упав навколішки, гарячково змітаючи пачки з підлоги й запихаючи їх у вціліле відділення рюкзака, у кишені куртки та штанів. Пачки були важкі, щільні.
— А от вам дуля! — нахабно вишкірився він, підводячись із напханими кишенями й стаючи схожим на безглуздого хом’яка-переростка. — Та ви мені обидві все життя зіпсували, пиляєте, дзижчите, поради свої даєте. А я тепер вільна людина, у мене капітал. А ви сидіть тут у своїй найманій конурі й скигліть далі.
Він плюнув просто на лінолеум, розвернувся й кинув через плече:
— Та пішли ви обидві!
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.