За кілька хвилин телефон коротко дзенькнув. Голосове повідомлення від Катерини. Мирон увімкнув його, і з динаміка полився її голос — уже не напружений, а веселий, розслаблений, звернений явно не до батька.
— Ром, уявляєш, він, здається, здогадався. Щойно дзвонив, випитував про подарунок. Але ж довести нічого не зможе, доставка анонімна…
На тлі пролунав сміх Романа. Не нервовий, не переляканий — задоволений сміх людей, упевнених, що жарт удався і покарання не буде.
Мирон зупинив запис. На екрані світилася фотографія доньки: торішнє свято Соломії, Катерина усміхається, тримає дівчинку на колінах. Між цією усмішкою і щойно почутим реготом лежала така прірва, що Мирон на секунду заплющив очі.
— Нічого, — промовив він тихо. — Тепер вона дізнається, що у вчинків бувають наслідки.
Це не був спалах. Не була помста, народжена з образи. Радше рішення нарешті піднялося зсередини, як предмет, що довго лежав на дні каламутної води.
Увечері Мирон сів за комп’ютер у кабінеті. Відкрив мобільний банк, підняв виписки за роки. На екрані вибудовувався літопис його поступок: щомісячні перекази на квартиру Катерини, автоплатежі за її автомобільну страховку, фітнес-клуб, закриті карткові борги, гроші від проданого гаража з погребом, які рік тому пішли туди ж, у чорну діру чужої безвідповідальності. П’ятнадцять років турботи виявилися акуратно розкладені по банківських рядках.
Насамперед він заблокував додаткову картку. Звичка, що проіснувала півтора десятиліття, закінчилася одним натисканням. Потім змінив код доступу на число, пов’язане з його першою робочою перепусткою, — набір цифр, який не означав нічого ні для кого, крім нього. Потім відключив автоплатежі. Квартира, страховка, клуб. Кожне скасування вимагало підтвердження, і кожне повідомлення здавалося маленьким клацанням замка.
За двадцять хвилин фінансовий потік, який живив дорослу доньку п’ятнадцять років, зупинився.
Мирон відкинувся в кріслі. Руки не тремтіли. Місяць тому він переказав їй велику суму після ридань про борги й обіцянки, що це точно востаннє. Тоді він казав Оксані, що допомагає Катерині навчитися відповідальності. Тепер бачив: він учив її зворотного. Учив, що наслідки можна скасувати, якщо досить голосно плакати…
