Життя без прикрасІра примружилася.
— Швидко в нас усе розвивається.
— Піти зі мною на весілля було вашою ідеєю.
— Справедливо.
— Ванна кімната у вашому розпорядженні. Поки митиметеся, я посиджу на кухні. Потім з’їздимо по сукню.
Вона похитала головою.
— Це вже занадто.
— Вас у цій брудній куртці до ресторану не пустять.
— Ще можу відмовитися.
— Навіщо тоді було починати?
Ірина замислилася.
— Тільки гроші я вам віддам. Згодні?
— Неодмінно.
Через тридцять хвилин вони заходили до квартири Віктора. Озирнувшись, Іра сказала:
— А уявлявся чомусь парубоцький барліг.
— Розчарував?
— Трішки.
Чистий рушник, нову футболку й спортивні штани вона отримала від Віктора.
— Ванна кімната он там.
— Ви все-таки точно не серійний убивця?
— Через дві години брат одружується.
— Алібі сумнівне.
— Двері можна замкнути.
— Це переконливіше.
Дочекавшись клацання замка, Віктор пішов на кухню й сів. Безглуздість того, що відбувалося, не вкладалася в голові. Адже він щойно хотів бодай на день зникнути з родини. А тепер у його ванній милася незнайомка, яка зголосилася позбавити його родинного жалю.
Телефон показував три пропущені дзвінки від матері. Руслан надіслав: «Ти куди подівся?» Віктор набрав відповідь: «Приїду пізніше. Не сам». Майже відразу надійшло: «З ким?» Він прибрав телефон, не відповівши.
Хвилин за двадцять із ванної покликали:
— Вікторе, я готова.
У коридорі він зупинився. Іра наче стала іншою. З-під темних брів дивилися карі очі; обличчя виявилося витонченим і виразним. Вологе волосся спадало на плечі, а його спортивні штани виявилися їй задовгими.
— Погано ви вмієте брехати, — зауважила вона, побачивши його реакцію.
— Я не очікував.
— Чого?
— Такої зміни.
Іра засміялася.
— Звичайна вода. Дива без містики.
У торговельному центрі від дорогих магазинів вона відмовилася. Недорога червона сукня сіла так добре, що продавчиня відразу запропонувала туфлі. Але, глянувши на ціну, Ірина відмовилася:
— Ні, цих не треба.
Віктор повернув коробку на прилавок.
— Візьмемо.
— Ішлося лише про сукню.
— У вас мокрі кросівки.
— Знайдуться туфлі дешевші.
— Іро…
— Гаразд. Але суму запишу.
— Пишіть.
По плащ і шарф вони пішли до іншого відділу. Через годину Іра вийшла з примірювальної вже повністю вбрана для весілля. Біля дзеркала вона розгубилася.
— Давно на мені нічого подібного не було.
— Вам личить.
— Ще не пошкодували, що берете із собою?
— Тепер відступати пізно.
Дорогою до ресторану Віктор повернувся до їхньої домовленості:
— Історій про нас не вигадуємо.
— Згодна.
— Якщо спитають, хто ви…
— Ваша супутниця.
— Більше нічого.
— Більше нічого.
— Марина, можливо, підійде.
— Нехай.
— І тітка Наталя.
— На неї особливо чекаю.
— Ви з нею навіть не знайомі.
— А вже не люблю.
— Тільки без скандалу.
— Я ж заприсяглася, що ви не пошкодуєте. І ресторан обіцяю залишити цілим.
Віктор розсміявся.
Біля входу фотографувалися гості. Заглушивши двигун, він кілька секунд не рухався.
— Відмовляєтеся від затії? — спитала Іра.
— Ні.
— Тоді ходімо.
Він першим вибрався з машини, обійшов її й відчинив Ірині дверцята. Вона подала руку, і сходами вони піднялися разом.
Розмову в холі обірвала Зінаїда Кирилівна: побачивши Віктора, вона перевела очі на його супутницю й не закінчила фрази. Наталія Іванівна обернулася слідом. Зміненого виразу тітчиного обличчя Ірині вистачило, щоб усе зрозуміти.
— Це вона? — спитала вона неголосно.
— Вона.
— Яка промовиста тиша.
У бенкетній залі Лідія Іванівна рушила назустріч синові, але, помітивши Ірину, зупинилася. За столом молодят Марина підвела голову й перестала всміхатися. Руслан щось сказав їй — без відповіді. Вона переводила погляд з Ірини на Віктора й назад; уперше за день захопленою зненацька виглядала сама колишня дружина.
Під музику офіціанти розносили келихи. За кількома столами перезиралися, поглядаючи на тих, хто ввійшов. Першою підійшла мати.
— Вітю, ти повернувся!
— Як бачиш.
— Познайомиш нас? — Вона подивилася на дівчину.
— Ірина Яківна Камінська.
Іра простягнула руку.
— Рада познайомитися.
Лідія Іванівна привіталася, але запитання в погляді залишилося.
— Моя знайома, — пояснив Віктор.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Величезне задоволення.