Але щойно він зробив перший широкий крок із зали й переніс вагу тіла на ліву ногу, як підлога під ним раптом повністю втратила зчеплення. Капець ковзнув по мильній емульсії з неймовірним прискоренням. Богдан змахнув руками так потужно, ніби збирався злетіти на люстру.
Його очі округлилися до розміру супових тарілок. Права нога теж відірвалася від реальності, і він виконав у повітрі фігуру, гідну золотої медалі на чемпіонаті з фігурного катання.
— Твою матір! — тільки й устиг гаркнути він.
Гравітація й фізика — бездоганний дует. Богдан із епічним гуркотом гепнувся спиною на поліровану мокру підлогу. Але падіння було лише початком.
Кінетична енергія, набрана при виході з вітальні, перетворила його тушу на гоночний болід. По шару мильної піни, під вереск телевізора, тіло Богдана почало стрімко розганятися в бік кухні. Він нісся на спині, марно намагаючись зачепитися руками бодай за щось.
Повз нього миготіли стіни, банкетки, квіти в горщиках. Болід на ім’я Богдан летів просто до мармурового кухонного острова, на якому громоздилися неописанні гори немитих каструль, сковорідок, мисок і залишків готування. Удар був такої сили, що здригнулися стіни.



Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.