Але щойно він зробив перший широкий крок із зали й переніс вагу тіла на ліву ногу, як підлога під ним раптом повністю втратила зчеплення. Капець ковзнув по мильній емульсії з неймовірним прискоренням. Богдан змахнув руками так потужно, ніби збирався злетіти на люстру.
Його очі округлилися до розміру супових тарілок. Права нога теж відірвалася від реальності, і він виконав у повітрі фігуру, гідну золотої медалі на чемпіонаті з фігурного катання.
— Твою матір! — тільки й устиг гаркнути він.
Гравітація й фізика — бездоганний дует. Богдан із епічним гуркотом гепнувся спиною на поліровану мокру підлогу. Але падіння було лише початком.
Кінетична енергія, набрана при виході з вітальні, перетворила його тушу на гоночний болід. По шару мильної піни, під вереск телевізора, тіло Богдана почало стрімко розганятися в бік кухні. Він нісся на спині, марно намагаючись зачепитися руками бодай за щось.
Повз нього миготіли стіни, банкетки, квіти в горщиках. Болід на ім’я Богдан летів просто до мармурового кухонного острова, на якому громоздилися неописанні гори немитих каструль, сковорідок, мисок і залишків готування. Удар був такої сили, що здригнулися стіни.
Богдан врізався ногами в основу кухонного острова. Від різкого поштовху хистко поставлена на краю острова вежа з брудного посуду захиталася…
