Але випробування позначалися не лише на здоров’ї дитини. Постійне напруження, очікування лікарських рішень і страх чергової зупинки серця ставали для родини дедалі важчими. Богдан не витримав цього тиску. Зрештою він пішов, залишивши Оксану саму з дітьми. Тепер усі турботи, пов’язані з лікуванням Соломії, а також відповідальність за інших чотирьох дітей повністю лягли на матір.
Оксані було важко, але відступати вона не могла. Після зустрічі в морзі вона сприймала кожен день поруч із донькою як час, який міг і не настати. Жінка намагалася зосередитися на тому, що залежало від неї: бути поруч, виконувати рекомендації лікарів, годувати малечу й підтримувати її всіма доступними способами. Власна втома відходила на другий план.
Нарешті після довгих тижнів тривоги Соломія достатньо зміцніла, щоб її дозволили забрати додому. Для Оксани цей день став ще одним підтвердженням неймовірності того, що сталося. Притискаючи дівчинку до себе, мати вперше за довгий час дозволила собі відчути не лише страх, а й радість. Тепер донька залишала лікарню живою, хоча небезпека, як і раніше, не зникла.
Удома Оксана майже не відходила від Соломії. Вона розуміла, що передчасне народження, тривале перебування в холоді й перенесена зупинка серця не могли минути безслідно. Будь-яка зміна в стані малечі викликала тривогу. Упродовж наступних місяців у неї виникло кілька ускладнень, і турбота про неї вимагала від матері постійної уваги.
Кожне спокійне дихання приносило коротке полегшення, але повністю розслабитися Оксана вже не могла. Пережите навчило її помічати найменші зміни й боятися навіть тих пауз, які раніше здалися б звичайними. Вона намагалася не дозволяти страху керувати кожним днем, однак надто добре знала, як швидко стан Соломії може змінитися.
Проблеми з розвитком ставали дедалі помітнішими. Організм Соломії й далі боровся з наслідками того, що сталося в перші дні її життя. Оксана оточувала доньку любов’ю й намагалася забезпечити їй усе необхідне, хоча заможною жінкою не була і після відходу Богдана могла розраховувати передусім на власні сили. Її можливості залишалися обмеженими, але бажання врятувати дитину не слабшало…
