Подальші обстеження показали, що Соломія страждає на мікроцефалію. Лікарі пояснили Оксані, що голова й мозок дівчинки не розвиваються належним чином. Діагноз дозволяв зрозуміти причину багатьох труднощів, але водночас ставив матір перед новою тяжкою реальністю. Простого лікування не існувало, а стан дитини потребував допомоги, яку неможливо було забезпечити звичайним домашнім доглядом.
За словами фахівців, надію могла дати трансплантація стовбурових клітин. Йшлося про складне й дуже дороге лікування. В Оксани не було необхідних коштів, однак відмовитися від пошуків вона не могла. Жінка вже одного разу сама виявила доньку живою після помилкового висновку про смерть, а тому й далі вірила, що навіть невеликий шанс вартий боротьби.
Оксана почала розглядати можливість лікування в закордонній клініці. Така поїздка вимагала грошей, яких родина самотужки знайти не могла. Тому мати відкрила благодійний збір і звернулася по допомогу до людей, сподіваючись зібрати необхідну для терапії суму. Вона була готова використати будь-яку можливість, здатну допомогти Соломії, але розуміла, що спершу доведеться знайти величезні кошти.
Лікарі ставилися до планів поїздки з великою обережністю. Вони попереджали, що дівчинка залишається надто слабкою і може не витримати тривалої дороги. Для Оксани ці слова були особливо болісними. Закордонна клініка була далеко, а лікування коштувало величезних грошей, але стан Соломії ставив під сумнів саму можливість дістатися до місця.
Мати опинилася між надією і страхом. Відмова від поїздки означала б змиритися з обмеженими можливостями допомоги, а сама дорога могла наражати дитину на додатковий ризик. Оксана продовжувала збір, не бажаючи визнавати поразку й намагаючись виграти для доньки час. Але поки вона шукала кошти й можливість лікування, стан Соломії знову різко погіршився…
