Життя без прикрасВалентина Сергіївна викликала до себе Олега. Він повернувся через три години, блідий, із почервонілими очима.
— За її словами, за всім цим стоїш ти. Мстишся за той вечір, нацьковуєш на неї журналістів і прокуратуру.
Сидячи на дивані з книжкою, я спокійно поглянула на нього.
— Я тут ні до чого.
— Маринко, не обманюй. Кому ще це потрібно?
— Олеже, я адвокатка. Якби я хотіла завдати їй шкоди, скористалася б законними способами: судом, офіційними зверненнями. А зараз вона зіткнулася з наслідками того, що сама робила роками. Порушувала закон, отримувала хабарі, покривала корупцію. Колись це все одно випливло б назовні. Випливло зараз.
— Ти цьому рада?
— Рада.
— А дивитися на її страждання тобі приємно?
Я закрила книжку. Цього разу дивилася йому просто в обличчя.
— Ні. Але жаліти її я теж не можу. Вона хотіла позбавити мене волі, професії, зруйнувати моє життя. Ні забувати, ні пробачати цього я не збираюся. Водночас закону я не порушую — допомагаю домогтися справедливості.
Олег відвернувся, стиснувши кулаки.
— Монстр ти. Холодний, розважливий монстр.
Я не очікувала, що ці слова так ранять, проте зовні залишилася спокійною.
— Припустімо. Тільки цей монстр захищає нашу сім’ю. Не забувай.
Він грюкнув дверима спальні, а я залишилася у вітальні, дивлячись за вікно, у темряву. Так, безжальності в мені побільшало. Такою мене зробила Валентина Сергіївна: почала війну, на яку я відповіла. Мої способи були професійнішими, дієвішими й законнішими. Перші ходи вже було зроблено.
Три тижні в управлінні вилучали документи, допитували співробітників, запитували банківські виписки. Валентину Сергіївну на час слідства відсторонили від роботи. Офіційно вона пішла сама, щоб зняти напруженість; насправді її змусили.
Я й далі займалася клієнтами, ходила до судів, брала участь у нарадах партнерів. Збоку здавалося, що в моєму розпорядку нічого не змінилося. Але вечори йшли на зведення Олексія, звіти Михайла Євгеновича й відомості від власних джерел.
Першим зламався Тихонов. Податкова перевірка виявила невідповідності: квартиру сина, дачу, придбану на ім’я дружини, дорогий ремонт. Його офіційних заробітків на такі витрати не вистачало. На запитання про походження коштів відповіді в нього не знайшлося.
— Сам прийшов до прокуратури, без захисника, — розповідав Олексій. — Схоже, вирішив співпрацювати. Три години говорив під диктофон. Джерело стверджує: здав усіх, насамперед Гребінь.
— Про що саме?
— Про всю систему. Приходили директори по ліцензію — він називав суму. За маленьку школу одна ціна, за велику інша: від п’ятисот тисяч до двох мільйонів. Брали готівкою або проводили благодійні перекази через підставні організації. Потім переводили в готівку, ділили: Валентині Сергіївні шістдесят відсотків, йому сорок відсотків.
— Підтвердити це він може?
— Записи приніс. Виявляється, щоденник вів: коли, скільки, чиї прізвища. Усе фіксував. Мабуть, боявся, що його підставлять, і підстраховувався. Параноїк.
Я всміхнулася.
— Звичайна помилка співучасників — не довіряють одне одному. Що тепер?
— Справа про одержання хабарів в особливо великому розмірі. Гребінь загрожує до дванадцяти років. Йому стільки ж, але за допомогу слідству обіцяно пом’якшення.
До дванадцяти років. Я уявила свекруху в тюремній робі, не відчувши ні задоволення, ні жалю. Відзначила це як іще один факт.
Наступного дня мене викликали як свідка до прокуратури. Слідча років сорока, з уважним поглядом, розпитувала про наші стосунки.
— Скибо, ви подавали заяву про завідомо неправдиве повідомлення про вчинення вами злочину?
— Так. Валентина Сергіївна Гребінь підклала мені в сумку пакет, а потім заявила поліції, що в мене наркотики.
— Чим ви пояснюєте її вчинок?
— Ми не ладнали. Вона не приймала мене як дружину сина, втручалася в наше сімейне життя, намагалася ним розпоряджатися. Можливо, вирішила в такий спосіб мене позбутися.
— А про хабарі в управлінні освіти вам було відомо?
— Ні. Моя робота — корпоративне право, не освіта. Про те, що відбувається в управлінні, я прочитала в пресі, як і решта.
Вона дивилася на мене оцінювально. Можливо, здогадувалася, хто стояв за публікаціями. Підтвердити здогад було неможливо: я користувалася посередниками й слідів не залишала.
— Можете повідомити щось корисне для слідства?
— На жаль, ні. Через наші стосунки я намагалася спілкуватися зі свекрухою якомога менше.
Поділіться враженням від історії
3Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Хороший конец.Молосердие сотрудника вернуло к милосердию и это вернуло мужа и семью!
Двояке рішення, але вона поступила мудро,
Полегшення , задоволена результатом , розв'язкою на яку сподівалася . Надіюся народження дитини принесе прощення Дякую за гарне оповідання 💓🌷