Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Марина рік потай вчила арабську заради знайомства з родиною нареченого, але в машині почула розмову Таріка з братом

Частина 8 з 9

— А її робота?

— Для неї це важливо, — відповів Тарік.

— Тому й не треба тиснути відразу, — сказав Халід. — Усе поступово. Дім, родина, потім діти. Через рік сама забуде про колишнє життя.

— Жодних дітей зараз не буде, — різко сказав Тарік.

— Зараз ні, потім будуть.

Юсуф вилаявся.

— Ви взагалі чуєте себе? Ви вирішуєте за неї все її життя?

Халід знизав плечима.

— Ірина теж хотіла додому. Потім з’явилася дитина, дім, родина — і ось живе.

— Я пам’ятаю, як вона хотіла поїхати, — сказав Юсуф. — І як щоразу знаходилася нова причина залишитися. Потім їй уже не було з чого вибирати.

— Вона зрозуміла, де її місце.

— Марина — не Ірина, — сказав Тарік.

— Тоді поверни їй паспорт і відпусти.

Тарік помовчав.

— Якщо вона зараз поїде, то більше не повернеться.

— Можливо.

— Я не можу цього допустити.

Халід запитав:

— Паспорт у тебе?

— Так.

— Поки що не повертай.

Юсуф подивився на брата.

— Таріку…

Але Тарік відповів:

— Не зараз.

Халід задоволено кивнув.

— Нарешті ти почав думати, як чоловік.

Марина відійшла від сходів. Тепер усе склалося. Слов’янських дівчат цінують в арабських країнах. Вочевидь, їм від мене потрібні лише діти для змішування крові. Тарік заздалегідь вирішив, яким буде наше життя, і збирався сказати мені про це лише тоді, коли ми опинимося тут.

Марина повернулася до кімнати й тихо зачинила двері. Телефон лежав на ліжку. Вона відкрила чат з Іриною, довго дивилася на порожній рядок, потім написала: «Мені потрібен мій паспорт».

Ірина майже відразу запитала, де він. Марина відповіла: «У Таріка». Цього разу Ірина відповідала довше. Потім на екрані з’явилося коротке повідомлення: «Тоді часу в нас менше, ніж я думала». За хвилину Ірина написала: «Я зараз прийду».

Невдовзі вона вже була в кімнаті Марини.

— Машина чекає за воротами. Вийдемо через бічну хвіртку. У мене є картка.

— А паспорт?

— Поговорю з Юсуфом. Він пам’ятає, як усе починалося в мене.

Хвилин за п’ятнадцять Ірина повернулася разом із Юсуфом. У руці він тримав паспорт.

— Тарік залишив піджак у кабінеті, — пояснив він.

— Ірина сказала, що документ у нього.

— Він знає?

— Поки що ні, але пішов по піджак. У тебе кілька хвилин.

Юсуф одразу вийшов у коридор.

— Я спробую затримати його.

Марина поклала паспорт до сумки.

— Поїхали зі мною.

Ірина подивилася у вікно, де грався її син.

— Я не можу просто забрати його й зникнути. Ти поки можеш поїхати. То їдь.

Марина з Іриною спустилися вниз. Будинок жив своїм звичним життям. На кухні хтось розмовляв, у дворі гралися діти. Ніхто не знав, що Марина йде до виходу з паспортом, телефоном і маленькою сумкою. До бічної хвіртки залишалося кілька метрів.

— Марино!

Вона зупинилася. Тарік стояв на доріжці позаду них. Він одразу подивився на паспорт у її руці.

— Де ти його взяла?

Марина нічого не відповіла. Тарік підійшов ближче.

— Я просив дати мені кілька днів.

— А я просила повернути паспорт.

— Ти поїдеш, а потім пошкодуєш.

— Ні, дарма ти вирішив, що краще за мене знаєш, чого я хочу.

Із будинку вийшов Халід.

— Забери в неї паспорт, — наказав він синові арабською.

Марина повернулася до нього.

— Мій паспорт більше ніхто в мене не забере, — відповіла вона арабською.

Тарік кілька секунд цілком приголомшено дивився на неї.

— Ти розумієш арабську?

— Так, майже все. Я цілий рік вчила мову, бо хотіла стати ближчою до твоєї родини.

— Я ніколи не хотів завдати тобі шкоди.

— Ти весь час казав, що хочеш для мене хорошого життя, але жодного разу не запитав, яке життя я вважаю хорошим.

— Я хотів, щоб у тебе були дім і родина.

— Тому вирішив за мене, де я житиму, працюватиму і чи можу взагалі поїхати. Тоді треба було зі мною розмовляти, а не забирати паспорт.

Тарік ступив до хвіртки. На мить Марині здалося, що він знову стане між нею та виходом, але до них уже йшов Юсуф…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

4

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
СвітЛанаУкраїна

Слава Богу, що чоловік Ваш, усвідомив свою помилку!!! Бажаю Вам: миру, любові та ладу!!!

СвітЛанаУкраїна

Оповідання про розумну та сильну Духом дівчину, яку не спинили ні: брехня, підлість та зрада!!!

Margit MolnarНімеччина

Дякую гарно '

Редакція: Realish

Чи мав Юсуф попередити Марину значно раніше, щойно зрозумів плани Таріка й Халіда?

OleksandrКіпр

Красиво сделано! ❤️❤️❤️

Редакція: Realish

Как вы думаете, Марине стоило сразу сказать Тарику, что она понимает разговор с Юсуфом, или молчание было безопаснее?

Усі обговорення

Ще з рубрики «Весілля»

Усі історії рубрики