Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Марина повела чотирьох дітей від жорстокого чоловіка й заблукала в зимовому лісі

Частина 13 з 16

— Таня підтвердила, — продовжила Вероніка. — Розповіла, як змогла у свої десять років, але про те саме. А Соня мовчить. Психологиня з нею працювала, вважає, що допомога потрібна. Не термінова, але дівчинка вже звикла ховатися. Дам направлення до фахівця в районному центрі, платити не доведеться.

— Дякую.

— І ще ви маєте знати: за вашою заявою про травму сина буде порушено кримінальну справу. Про заподіяння шкоди здоров’ю дитини та жорстоке поводження. Не за заявою чоловіка. Допитуватимуть його як підозрюваного, а не як батька, який прийшов поскаржитися. І суд, де вирішуватимуть питання про дітей, отримає відомості про цю справу.

До першого засідання за позовом Дениса минуло три тижні. У маленькій залі районного суду жовтіли стіни, вікна вкривали морозні візерунки. Суддя років п’ятдесяти, з охайно вкладеним сивим волоссям, раз у раз поправляла окуляри довгими пальцями. Вела вона засідання суворо, без зволікань.

Поруч із Денисом сидів немолодий огрядний адвокат із блискучим шкіряним портфелем. Його промова лилася плавно й довго.

— Мій довіритель — шанована людина, майстер на лісопильні. Він має власний будинок, отримує стабільну зарплату. А мати дітей не працює. Свого житла в неї теж немає. Вона вночі, у мороз, забрала дітей з дому, повела через ліс до покинутого села. Тим самим наразила їх на смертельну небезпеку. Тепер усі вони живуть у сторонньої літньої жінки. Ця жінка розповідає неймовірну історію про те, нібито доводиться їм родичкою. Що ж до опіку, дитина отримала його вдома, за відсутності мого довірителя. Батько в цей час перебував на роботі, у нічній зміні, і вдома його не було.

На стіл лягли підписи дванадцяти сусідів із Верболужжя: Дениса вони називали чудовим батьком і надійною людиною. Марина слухала, і слова адвоката падали на неї, мов каміння.

Коли підвівся Руслан, на ньому замість знайомого светра з оленями був сірий піджак, надто широкий у плечах.

— Дозвольте кілька коротких запитань позивачеві?

— Ставте.

— Ви підтверджуєте, що того вечора, коли син обпікся, працювали в нічну зміну?

— Так.

— Тоді звернімося до журналу лісопильні, який витребував суд. — Руслан підняв аркуш. — Ось надіслана відповідь. Того дня ваша зміна закінчилася о п’ятій вечора. Тут стоїть відмітка: пішли о п’ятій годині. Крім того, лісопильня повідомляє, що з осені нічних змін у них немає. Їх скасували, коли скоротилися обсяги роботи. Це не припущення, це теж зазначено у відповіді. Тепер про медичні відомості: до лікарні сина привезли наступного ранку, і давність опіку становила близько дванадцяти годин. Отже, травми він зазнав приблизно о десятій вечора. Ваша зміна на той час уже закінчилася, а нічних змін узагалі не було. Де ви перебували о десятій вечора?

Денис не відповів. Адвокат нахилився до нього, заговорив пошепки.

— Ваша честь, мій довіритель міг помилитися в датах.

— Добре. Тоді в мене друге запитання, — сказав Руслан. — Ваш довіритель стверджує, що за чотирнадцять років шлюбу жодного разу не підняв руку на дружину. Прошу поглянути на цей документ. — Він підняв прозорий файл. — Це заява Марини про побиття, написана п’ять років тому. Вона знайшла її в будинку позивача, у шухляді письмового столу. Під її підписом — приписка дільничного Костюка, адресована особисто позивачеві. Знайдений аркуш вилучив Дорош. Вилучив із оформленням протоколу, і копія цього протоколу є в суду. Документ, з яким моя довірителька звернулася до дільничного, опинився в столі її чоловіка. Звідки у вас ця заява?

Денис зблід, не відриваючи погляду від файлу. Суддя постукала по столу довгими пальцями.

— Оголошую перерву. Продовжимо після отримання висновку опіки та матеріалів кримінальної справи. Крім того, суд вислухає старших дітей, які досягли десяти років. Бесіда відбудеться без батьків, у присутності педагога й психолога.

У коридорі Денис проминув Марину, навіть не глянувши. Адвокат швидко говорив йому щось на вухо. Уже біля дверей Денис зупинився й обернувся до лави біля стіни. Там сиділа Лідія Геннадіївна в темному пальті, поклавши старенький шкіряний ридикюль на коліна. Довго подивившись на неї, він повернувся й вийшов.

Через чотири дні біля сусіднього паркану в Лозовому Схилі зупинилася його машина. Денис приїхав сам; ні пакетів, ні усмішки. З машини довго не виходив. Помітивши його у вікно, Марина покликала Лідію Геннадіївну…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

10

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
ЮліяУкраїна

Шкода того Дениса що негавчили його любові й поваги до дітей до жінки і страшго йому прощати

Тетяна ОлексіївнаУкраїна

Відчула як ця жінка перенесла всі незгоди разом з дітьми,витримала і що на її шляху все-таки зустрілися гарні,добрі люди які допомогли їй вирішити всі питання.Ця розповідь дуже сподобалась,душевна,повчальна,дякую.

ВаляУкраїна

Плакала,такого не пробачають.

ВаляУкраїна

Плакала

Надія.Україна

Цікава життєва історія.Хочеться щоб таких покалічених сімей не було взагалі.

ВалентинаІталія

Це сама найкраща розповідь,яку я прочитала. Дякую вам гарно.

ВалентинаУкраїна

Кінець історії мені сподобався . Багато жорстокості й болю , але доброта і справедливі рішення помякшували ситуацію. Дякую автору за гарну розповідь . ❤️

Вера Петровна мне 74 года.ч/з 3м-ца будет 75Узбекистан

Рассказ великолепный.за душу берёт.Спасибо Вам огромное.Денис не исправиться.человек поднявший руку на мать своих детей не остановиться.Спасибо ещё раз.

Анна.Італія

Надзвичайно зворушливо щиро дякую. 💖

ОлександраУкраїна

Спокій за цю родину,і можливо сум.

Усі обговорення

Ще з рубрики «Сім'я»

Усі історії рубрики