Життя без прикрас— От бачиш, Маріє, які тут сусіди? — відразу підхопила мати, знову вмикаючи режим співчуття. — Ну божевільна ж баба. Тобі тут жити було б незатишно. А Танечка в нас бойова, вона швидко всіх на місце поставить. Ти краще ключі давай і запасний комплект теж. Нам іще замки завтра міняти про всяк випадок.
Марія примружилася. Нахабство пробивало дно, зариваючись кудись у земну кору. Лариса Вадимівна щиро вірила, що схема дієва й усе вигорить. Гроші вона отримала, дачу купила. У свою двокімнатну квартиру любительку скандалів Таню з немовлям, що репетує, не пустила. А старшу доньку… Ну, старша донька потерпить. Вона ж доросла, сильна, у неї чоловік є, зароблять собі ще.
— Отже, ключі віддати, — уточнила Марія, дістаючи з кишені телефон і дивлячись на екран.
— Ну, звісно, іди вже, не заважай і не роби такого обличчя. — Мати почала дратуватися. — Доню, та я все розумію. Гроші за бабусину квартиру ти мені вже віддала. Дарчу я тобі обіцяла, але ж сестра розлучилася, куди їй подітися? Їй потрібніше. Вона з дитиною на руках залишилася. А ви з Денисом молоді, ще заробите або поживете в його батьків, а Танечка тут поживе. Віддай ключі.
Таня, немов підтверджуючи слова матері, з нахабним виглядом занесла до кімнати черговий короб із написом «Крихке. Не перевертати» й із важким стукотом поставила його просто на журнальний столик, у якого від удару небезпечно хруснула ніжка.
— Завтра вантажники привезуть пралку. Твою ми на балкон виставимо, вона старі речі псує, — кинула сестра через плече, навіть не завдаючи собі клопоту подивитися на законну власницю.
Марія мовчала. Вона дивилася на матір, дивилася на сестру. Усередині не було ні бурі, ні образи, лише спокійне, чисте задоволення від того, що вони з Дениском виявилися розумнішими.
У коридорі почулися важкі, впевнені кроки. Вхідні двері, які Таня так і не спромоглася зачинити, розчахнулися ширше. На порозі стояв Денис. Він був у своїй звичайній куртці, з трохи скуйовдженим після роботи волоссям. Обличчя спокійне, непроникне. У правій руці — звичайна сіра тека для паперів.
— Усім добрий вечір, — промовив Денис басом.
Вантажники, які весь цей час чекали оплати, інстинктивно втиснулися в стіну.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.