Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Марія заплатила матері за бабусину квартиру, але замість переоформлення житла зустріла там сестру з речами

Частина 5 з 8

Денис пройшов до кімнати, обережно обминувши візочок, став поруч із Марією, кивнув їй, перевіряючи, чи все гаразд. Марія у відповідь лише ледь помітно всміхнулася.

— Ви, напевно, вантажники.

Денис подивився на двох похмурих роботяг.

— Ага, чекаємо, коли розплатиться, — буркнув старший, витираючи руки об штани.

— Зачекайте пару хвилин у під’їзді, будь ласка. Тут зараз буде трохи гамірно, — чемно попросив Денис.

Роботяги сперечатися не стали й миттю вислизнули за двері, явно радіючи нагоді втекти від скандальної замовниці. Коли двері за ними причинилися, Денис розстебнув куртку, відкрив свою сіру теку й неквапом дістав кілька аркушів.

— Ларисо Вадимівно. — Голос Дениса звучав рівно, як у диктора новин. — Ви тут про ключі говорили, про переїзд. Дуже зворушливо, але ви забули одну важливу деталь, коли розробляли цей геніальний план захоплення нашої квартири.

Мати нервово смикнула плечем і поправила шарфик на шиї.

— Ти це облиш, Денисе. Які плани? Сестрі жити ніде. Ви повинні зважити на її становище. Я мати. Я так вирішила.

— Ви вирішили, — кивнув Денис. — Але ми з Марією теж дещо вирішили. Коли Марія віддавала вам чотири мільйони готівкою, ми ж вирішили підстрахуватися. Люди ми прості, гроші збирали довго. Хтозна, що може статися. Пам’ять підведе, тиск підскочить, розсада приїде.

Він зробив паузу, насолоджуючись миттю. Таня перестала гриміти вішаками й підозріливо втупилася в зятя.

— Так от, — продовжив Денис. — Гроші ми вам передавали не просто під чесне слово. Ми з вами тоді в нотаріуса підписали договір. Пам’ятаєте, ви ще так поспішали поїхати?

— Ну підписали якийсь папірець, і що? — пирхнула Лариса Вадимівна, хоча на щоках у неї вже почали проступати червоні плями від хвилювання. — Я розписалася, що гроші отримала, і що? Гроші в мене, квартира моя. Хто мені указ?

— Не зовсім, — м’яко, але впевнено виправив Денис. — Це був не просто договір передачі грошей. Ларисо Вадимівно, ви забули одну важливу деталь. Коли Марія віддавала вам чотири мільйони, ми оформили договір. Якщо ви до конкретного числа не переоформлюєте квартиру на Марію, то гроші вважаються заборгованістю під заставу цієї самої квартири. Строк учора сплив.

У кімнаті запала пауза, яку порушувало лише сопіння немовляти в коридорі.

— Термін сплив учора о нуль годин нуль хвилин, — карбуючи кожне слово, промовив Денис…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Сім'я»

Усі історії рубрики