Життя без прикрасУ квартирі стояв неймовірний ґвалт. Дві прибиральниці у фірмових фартухах метушилися в коридорі. Одна дівчина люто натирала плитку, друга тягла потужний мийний пилосос у бік вітальні. Пахло лимоном, хімією й чужою зухвалістю. А в центрі всієї цієї композиції височіла свекруха. Тамара Леонідівна керувала процесом у неосяжному квітчастому халаті й цупких жовтих гумових рукавичках майже до ліктів.
— Тамаро Леонідівно, це що за толока без попередження? — гаркнула Ксенія, карбуючи кожне слово, так що прибиральниця з ганчіркою миттю перестала терти підлогу й завмерла.
Пилосос затих. У передпокої повисла важка тиша. Свекруха різко обернулася. На секунду в її очах майнув переляк. Вона явно не чекала повернення невістки так рано, та природна зухвалість миттю взяла гору над здоровим глуздом. Тамара Леонідівна випнула груди, підібгала губи, змахнула невидиму порошинку з дзеркала й видала з господарським виглядом:
— Чистять тут усе від чужої енергетики, синок другу дружину веде.
Ксенія притулилася плечем до одвірка.
— Другу дружину? Ви їй уже й бейджик надрукували з іменем чи поки що тільки порядковий номер?
— Час міняти атмосферу, Ксеніє! — пропустила шпильку повз вуха свекруха, походжаючи коридором у своїх жовтих рукавичках. — Ви з Миколою все одно тільки сваритеся. Він сохне поруч із тобою. От я й вирішила: «Час звільняти територію для поступливішої дівчини, хазяйновитої, яка чоловіка цінуватиме». Клінінг я сама оплатила, тож не дякуй.
Свекруха переможно задерла підборіддя. Прибиральниці перезирнулися, явно розуміючи, що вляпалися в сімейні розбірки, й спробували злитися зі шпалерами.
— Клінінг ви оплатили? — Ксенія ледь підняла брову. — Яка щедрість. А Микола знає, що він сьогодні одружується вдруге? Де цей султан ховається?
— Миколка до магазину пішов по тортик, — гордо заявила Тамара Леонідівна. — Ми з Дарійкою чай питимемо. Золота дівчина, медсестра з нашого села приїхала, безкорислива душа. Не те що дехто з розписками бігає.
Не встигла Ксенія й рота розтулити від такого безмежного нахабства, як свекруха, вочевидь розпалившись від власної сміливості, з переможним виглядом ступила до величезної дубової шафи в спальні. Дверцята шафи вже були розчинені навстіж. На підлозі валялися якісь Миколині речі.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.