Життя без прикрасПротистояння перейшло в затяжну стадію. Свекруха стала діяти витончено. Вона тягала до них додому дивних дівиць під виглядом далеких родичок або дочок подруг. Приблизно за місяць до відрядження Тамара Леонідівна заявилася в гості не сама. З нею прийшла така собі Лідочка. Дівчина з яскраво нафарбованими губами, цілковитою відсутністю думки в очах і манерами провінційної принцеси.
— А ми тут повз проходили, — улесливим голосом проспівала свекруха, проштовхуючи Лідочку на кухню. — Лідуся такі пиріжки пече, аж закачаєшся. Не те що магазинна випічка. Лідо, сідай. Миколка зараз із роботи прийде.
Ксенія стояла біля мийки й мила яблука. Вона не стала влаштовувати істерику. Просто витерла руки рушником, сіла навпроти Лідочки й мило всміхнулася.
— Пиріжки, як чудово. А Микола вам уже розповів про свій борг? — невимушено поцікавилася Ксенія.
— Який борг? — Лідочка закліпала накладними віями.
— За машину. Він мені виплачує велику суму щомісяця. А ще в нього проблеми з плануванням бюджету, тому комунальні послуги й продукти він оплачує суворо навпіл зі мною. До речі, Лідо, ви де працюєте? Микола обожнює жінок, які можуть самі себе утримувати. Він же так утомлюється на роботі.
Лідочка ковтнула слину. Тамара Леонідівна спробувала втрутитися:
— Ксеніє, що ти верзеш? Микола — забезпечений чоловік.
— Звісно, забезпечений. — Ксенія підсунула гості вазу з яблуками. — Тільки його зарплатна картка дивовижним чином худне першого ж дня після авансу. Ми досі намагаємося з’ясувати, куди йдуть гроші. Правда ж, Тамаро Леонідівно?
Свекруха тоді густо почервоніла, схопила Лідочку за лікоть і швидко ретирувалася, пославшись на термінові справи в соціальній службі.
Утім, Ксенія достеменно знала, куди йдуть чоловікові гроші. Вона побачила банківські виписки, які випадково залишилися відкритими на ноутбуці Миколи кілька місяців тому. Транзакції промовляли самі за себе. Регулярні перекази на рахунок свекрухи, оплата покупок в елітних садових центрах, чеки з дорогих стоматологій. Усе це оплачував Микола, свято вірячи, що допомагає мамі-пенсіонерці купити найнеобхідніші ліки й трохи насіння. Ксенія намагалася поговорити з чоловіком про те, що мати живе не за статками, та він затявся.
— Мама виживає на копійки, я не буду за нею шпигувати, — заявив він тоді.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.