Життя без прикрасВона вчилася добре, закінчила районну школу з медаллю, збиралася до великого міста, у медичний. На це навчання я відкладала десять років. Але в останньому класі в неї з’явився Микола.
Він був наш, із Вербовежка, син Василя Козака. Батько його пив; навесні, коли почався льодохід, п’яним подався рибалити й утопився. Через два роки померла з туги й мати Миколи. Хлопчика ростив дід, Петро Козак, майстер саней.
Тихий був чоловік, добрий, із золотими руками. Його сани знала вся округа. Онука він теж навчив свого ремесла. Тільки я за цим нічого не бачила. Для мене Микола залишався сином п’яниці, злиденним сиротою при старому дідові, якому недовго жити. Попереду в нього, як на мене, були тільки село, ліс та сокира.
Сліпа я була. Тепер знаю, а тоді вважала, що вже я все наскрізь бачу.
У травні, після останнього дзвоника, Олена сіла за цей самий стіл і сказала:
— Мамо, у мене буде дитина. Від Миколи. Я йому сказала, він хоче зі мною одружитися.
Пам’ятаю, як потемніло в очах. Я підвелася, дійшла до печі й довго не поверталася до доньки. Боялася вдарити, якщо побачу її обличчя. Жодного разу в житті я на неї руки не підняла, а тут стояла й боялася самої себе.
— Що ж тепер із медичним? — запитала я, досі дивлячись на піч.
— Через рік вступлю. Або через два. Микола допоможе, він сказав. Заробить. Його дід сани робити навчив, возитиме в місто, продаватиме.
— Сани він повезе… Олено, кому там, у місті, твої сани потрібні?
Вона не відповіла. А я наговорила ще багато такого, що й повторювати соромно. Олена плакала, потім пішла до Миколи, на край села. Повернулася вже під ранок, із червоними очима.
— Вийду за нього все одно. Згодна ти чи ні.
Тієї ночі я теж виливала віск — як учора. Побачила дорогу, чорну воду, ополонку, чоловічу постать, що віддалялася. Мати вчила: «Віск не бреше. Бреше той, хто його читає». Я ж вичитала в ньому те, що хотіла: Микола піде слідом за Іваном, а Олена залишиться тут із дитиною. Повторить моє життя.
У червні я вмовила її поїхати на іспити.
— Ти спершу спробуй, склади. Вступиш — забрати документи завжди встигнеш, якщо знадобиться. Що ти втрачаєш?
Олена погодилася заради мого спокою. Микола тим часом на місяць подався на лісосіку, заробляти їм на весілля. Обоє опинилися далеко від дому. Тоді я й узялася за своє.
Телефон у селі був тільки на пошті. Звідти я додзвонилася до гуртожитку для вступників і сказала доньці:
— Микола приходив. Каже, дитина не його. У нього в райцентрі інша, теж вагітна. За контрактом наймається, повертатися не збирається. Просив передати, щоб ти його не шукала.
Вона довго мовчала, а потім відповіла:
— Не вірю я тобі.
І поклала слухавку. За три дні зателефонувала сама: розшукала контору на лісосіці, запитала Миколу, але їй відповіли, що він звідти вже поїхав. Я про це знала. У мене була його телеграма — повертається додому.
— От бачиш, — сказала я їй. — Поїхав, як я й казала.
Цього разу донька повірила. Усе життя я втовкмачувала їй, що чоловіки йдуть, що вони завжди йдуть. Вона ввібрала це з молоком. Доводити нічого не довелося: вистачило мого голосу.
Через тиждень Микола стояв біля цих дверей — худий, засмаглий, щойно з лісосіки. Приніс конверт із заробленими грішми й маленькі санчата. Вечорами сам вирізав їх ножем.
— Це малюкові, — сказав він. — Нехай буде з чим народитися. А підросте — справжні йому зроблю.
— Олени тут немає, — відповіла я. — Вона до медичного вступила, у місті залишилася. І дитини більше немає, Миколо. Ще в червні позбулася. Сама вирішила. Тебе бачити не хоче й просила не шукати її. Соромиться, що ти їй мало всього життя не зламав.
Він довго дивився на мене з ґанку, з того місця, де стояв і сьогодні. Потім простягнув санчата.
— Заберіть. Мені їх подіти нікуди.
Пішов. А через місяць справді поїхав за контрактом. Я сама домоглася того, щоб вигаданий мною від’їзд відбувся.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.