Ірина прийшла до багатого будинку шукати роботу, але її увагу привернула одна деталь

Сергій подивився на Іру. Та без слів підтвердила почуте кивком.

— Вона часто тебе обманює, — провадила Ліза. — Я ще не розповідала, але вона тебе не любить. Зі своїм водієм обіймається. Часто. Вони думають, я нічого не помічаю й не розумію.

— Лізо, дитино, ну що ж ти кажеш… — забурмотіла Тетяна.

— У мене є фотографії, — відповіла дівчинка й знову почала шукати в телефоні. — Тату, нехай вона піде. Усім від неї погано.

Минуло пів року. Іра, як і раніше, працювала в домі Сергія Андрійовича, але тепер займалася Лізою як няня. Так захотіла сама дівчинка.

Ліза знову розмовляла. Ірина й раніше помічала її розум і розсудливість, однак розмови щоразу відкривали щось нове. Восьмирічна дівчинка вміла помітити деталь, зіставити, зробити висновок; у її словах були глибина й чуйність, яких не завжди чекаєш від дитини. Часом вона здавалася старшою за свої роки.

Весілля не було. Тетяна покинула дім, і працівники цьому несказанно раділи. Сергій Андрійович із головою поринув у роботу. Зраду він переживав по-своєму: стосунки були серйозними, вони готувалися одружитися. Тим часом з’ясувалося, що весь цей час її коханцем був водій. Тетяна розраховувала в’їхати в заможне життя на плечах нелюбого багатого чоловіка, надто зайнятого, щоб помічати її романи.

Нова посада оплачувалася значно краще за попередню. Сергій Андрійович підвищив Ірині зарплату, і тепер частину грошей вона відкладала на власну квартиру.

З Лізою вони ставали дедалі ближчими. Багато часу проводили разом, розмовляли про все, й Ірина вже не уявляла, як могла б жити без цієї дівчинки.

А нещодавно, гуляючи з нею сквером, Ірина зустріла Дениса. Він подорослішав, змужнів, і це йому пасувало. Незмінними лишалися очі — такі самі добрі й теплі.

— Це твоя донька? — запитав він, коли вони привіталися.

— Радше моя найкраща подруга, — з усмішкою відповіла Ірина. — Я працюю її нянею.

Їй здалося, що Денис зрадів. Тепер вони зустрічаються.

Після технікуму він закінчив інженерний виш і влаштувався на місцеву ТЕЦ. Олігархом не став, зате зміг купити власну квартиру, а нещодавно придбав і автомобіль. Ірина колись чомусь була впевнена, що йому доведеться все життя залишатися охоронцем торговельного центру. Вона помилялася.