Життя без прикрасВін довго мовчав, перш ніж заговорити знову.
— Знаєш, що найстрашніше? — сказав Максим Федорович. — Це було спрямовано проти мене. Через Софію вона карала мене за Ефуа, за те, що я її покохав і не підкорився матері. П’ять років чекала, щоб дістатися до мене через доньку. А я їй чай у ліжко носив, якщо в неї голова боліла.
Я нічого не сказала. Поклала долоню на стіл біля його руки, не торкнувшись її. Максим Федорович кивнув: зрозумів.
Наступного дня він вирушив до батька. Самої розмови я не чула; побачила тільки, яким сірим стало його обличчя, коли він повернувся.
— Хотів усе зам’яти. Уже домовився, — сказав Максим Федорович. — Я попередив: зробить це — втратить і мене, і онуку. Нікого з нас більше не побачить. Він подумав і пообіцяв не втручатися.
Після цього Федір Антонович перестав бувати в домі. Адвоката Максим Федорович найняв для доньки, потерпілої у справі; захищати матір він не збирався. Давати свідчення на користь Зінаїди Леонідівни відмовився. До лікарні до неї не їздив і пізніше теж не навідував.
Одного разу через адвоката вона передала йому листа. Максим Федорович не розкрив конверта — відправив його в камін. Я бачила тремтіння його пальців і дивилася, як вогонь чорнить папір.
Розслідування затягнулося до весни 2013 року. Після одних експертиз призначали повторні, мене знову викликали на допити. Потім у суді я розповідала про пляшечку, яку бачила біля чашки Софії, і про те, як переставила чашки. Захист Зінаїди Леонідівни намагався подати справу так, ніби все, що сталося, влаштувала я.
— Ви розуміли, що через ваші дії людина могла померти? — запитала суддя.
— Це я зрозуміла вже потім. Тієї миті я думала лише про те, щоб дитина не випила цей чай.
Суддя зробила запис, не відповівши мені ні слова.
У червні оголосили вирок. Строк був довгим; скільки саме призначили, я називати не стану. Зінаїда Леонідівна стояла у світлому костюмі, випроставшись, і слухала. На сина так і не глянула. Максим Федорович теж не дивився на неї.
Коли засідання закінчилося, він вийшов у коридор і опустився на лаву.
— Поїдемо додому. На нас Софія чекає.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Дуже гарна душевна розповідь .Щиро дякую