Життя без прикрасАнемія, слабкий імунітет, треба спостерігати — ось що ми чули від лікарів. Максим Федорович возив доньку до столиці, до Німеччини, до якоїсь ізраїльської клініки. Результати аналізів надходили один за одним, тільки причини її стану в них не знаходили.
У цей дім я приїхала у квітні 2012 року. У короткому оголошенні шукали няню для п’ятирічної дівчинки: жити в них, оплата висока, без рекомендацій не звертатися. Маму я тоді зовсім недавно поховала, квартиру з’їдала іпотека. Куди їхати працювати, мені було байдуже.
Особняк неподалік від столиці нагадував декорацію до фільму. Кімнатами мене водила хатня робітниця Варя. Свою головну настанову вона промовила пошепки:
— Зінаїді Леонідівні краще не потрапляти під гарячу руку. І з дівчинкою при ній не сюсюкай.
Увечері я вперше побачила Софію — у дверях дитячої, з темними кучериками, зібраними у два хвостики. У руках вона тримала плюшевого одновухого зайця. Уважно подивилася, перш ніж запитати:
— Ви теж від мене підете?
— До мене тут було три няні, — додала вона. — Жодна не протрималася довше чотирьох місяців.
— Поки не знаю, — чесно відповіла я. — Зараз я тут, із тобою.
Вона по-дорослому кивнула й сховалася у своїй кімнаті.
Через тиждень, перестеляючи її постіль, я знайшла під матрацом зайця. Виявилося, там вона його й ховала.
— Навіщо ти його сюди ховаєш?
— Бабуся звеліла викинути. Каже, брудний. Він не брудний, тільки старенький. Мені його мама купила.
Про матір Софії в домі мовчали. Усе, що я знала, дійшло до мене через Варю. Максим Федорович навчався в Лондоні й звідти привіз дружину — Ефуа, родом із Гани. Зінаїда Леонідівна до них на весілля так і не вийшла.
Коли Софії виповнилося два роки, Ефуа загинула в автомобільній аварії. Страшній, звичайній аварії, у якій ніхто не був винен. Після цього Максим Федорович повернувся з донькою до батьків. На підприємствах батька він працював по чотирнадцять годин на добу й іншого виходу не бачив.
Сам Федір Антонович бував удома рідко. Його показували по телевізору, про нього говорили впівголоса. Онуку він не кривдив — не помічав, як садівника чи охорону. Усім у домі розпоряджалася його дружина.
Слова Зінаїди Леонідівни залишалися в людині, мов скалка. Софія ще тільки підходила до обіднього столу, а бабуся вже зверталася до Варі:
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.