— Богдане, я ж ніколи раніше нічого у вас не просила. Але зараз вирішується, чи житиме Даня.
Оксана стояла посеред бездоганно облаштованої вітальні й обома руками тримала теку з медичними висновками. Пальці побіліли так, ніби вона стискала не картон, а край прірви. Усередині лежали результати обстежень, висновки лікарів і розрахунок вартості лікування — усе, на що тепер перетворилося її життя. Їй бракувало одного мільйона: для брата ця сума була невеликою частиною обігу, а для її сина означала можливість знову дихати без болю і страху.
Богдан розвалився на світлому шкіряному дивані й ліниво поправляв на зап’ястку важкий дорогий годинник. На його доглянутому обличчі не відбивалося нічого, крім роздратованої нудьги, ніби сестра прийшла не з проханням урятувати дитину, а відволікла його дрібницею. Лариса сиділа поруч у глибокому кріслі, підібгавши ноги в шовкових штанах, розглядала свіжий манікюр і час від часу кидала на Оксану гострі, невдоволені погляди.
— Ти чуєш сама себе? — нарешті промовив Богдан. — Який іще мільйон? Гроші в мене не лежать пачками в шухляді. Вони вкладені в справу. Я щойно отримав велике замовлення, і зараз кожна вільна сума потрібна бізнесу. Варто витягти її з обігу — почнуться затримки, зірвуться зобов’язання. Ти взагалі уявляєш, що таке нестача обігових коштів?
Оксана відчула, як до горла підступає нудота.
— У Дані відмовляє серце, а ти говориш мені про обігові кошти? Лікарі дали нам місяць. Якщо за цей час не провести операцію в спеціалізованій клініці за кордоном, то…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
