За пів години Олег, Марина й Лада вийшли з клініки разом. Олег ніс Мілу на руках, а дівчинка сміялася й смикала його за вухо. Марина йшла поруч, тримаючись за його лікоть. Лада трохи відставала, і в її обличчі вперше не було колишньої настороженості. Біля машини вони довго розмовляли. Назар не чув слів, але бачив, як Олег щось пояснює, Марина киває, Лада відповідає спокійно, без захисту. Наприкінці вони потиснули одне одному руки. Лада з донькою поїхала на таксі, а Олег і Марина ще трохи стояли поруч, обійнявшись.
Назар зрозумів: вони домовляються про майбутнє. Про зустрічі, допомогу, відповідальність, межі. Просто не буде. Але перше й найважче — визнати правду — вони вже зробили.
За два тижні Олег знову ліг на операцію. Цього разу все було чисто, перевірено, спокійно. Назар провів лапароскопічну холецистектомію без ускладнень. Камені видалили, відновлення пішло швидко, і за три дні Олега виписали. Потім Ярина з сяючими очима розповідала Назарові, що бачила його, Марину, Ладу й Мілу в торговому центрі.
— Уявляєте? — говорила вона, майже сміючись. — Усі разом вибирали дитячий одяг. Олег тримав крихітну сукенку й сперечався з Мариною про розмір, а Лада сміялася. Ніби не сімейна драма, а звичайні родичі.
Назар усміхнувся.
— Життя іноді вигадує сміливіше за будь-якого сценариста.
Тарас теж поступово одужував. Терапія спрацювала, показники стабілізувалися, прогноз став обережно сприятливим. Він часто приходив до Назара на контрольні консультації й щоразу виглядав трохи спокійнішим. Одного разу після прийому затримався біля дверей.
— Назаре Андрійовичу, хотів сказати дякую. Ви врятували мене двічі. Спершу, коли знайшли хворобу. Потім, коли не дали сховатися за злістю й втратити брата остаточно.
— Я зробив свою роботу.
— Ні. Більше.
Назар потис йому руку.
— Якщо хочете дякувати комусь по-справжньому, дякуйте Ладі. Вона запустила весь ланцюг.
— Ми вдячні. До речі, знаєте, Олег запропонував їй роботу?
— Роботу?
— Консультанткою в одному із салонів. У неї дивовижне чуття на прикраси. Вона дивиться на людину — і ніби відразу розуміє, що їй пасуватиме. Олег каже, продажі помітно зросли. А Лада тепер може зняти нормальне житло й не стояти з картами на вулиці.
— Радий чути.
Тарас усміхнувся майже легко.
— І ще Марина з нею здружилася. Звучить неймовірно, але вони справді знайшли спільну мову. Марина стала для Міли кимось на кшталт другої близької дорослої. Каже, дівчинка не винна, а любов не меншає, якщо її ділити.
Назар похитав головою.
— Дивовижний світ…
