Життя без прикрас— Шістдесят два зі ста. З первинкою чудово, звіряє швидше за моїх дівчат. І логіка добра. Але за шість років податкове законодавство змінилося, а вона нових правил не знає. Міжнародної звітності взагалі не вивчала, програму бачила лише навчальну. Основа в неї міцна, прогалини теж серйозні. Провідною фахівчинею не поставлю. Молодшою бухгалтеркою в розрахунковий відділ візьму, через рік оцінимо. А хто вона, до речі?
— Людина, якій потрібна робота.
Казкового перетворення прибиральниці на фінансову директорку не сталося. У середу Олесі запропонували місце молодшої бухгалтерки в розрахунковому відділі. Платили трохи більше, ніж вона отримувала на двох колишніх роботах разом. Починати о восьмій, закінчувати о пів на п’яту — вечір залишався для занять. Договір Олеся підписала без торгу.
Того ж вечора вона віднесла до інституту заяву про поновлення на вечірньому відділенні. Коли новину дізналася Галина Федорівна, обійняла її з такою силою, що в Олесі хруснула спина.
— Ти тільки по хліб до мене ходити не переставай.
— Не перестану, — пообіцяла Олеся.
Першого робочого дня вона прийшла до бізнес-центру о 7:40. Григорович перевів погляд з неї на нову перепустку. Під фотографією стояло: «Ткач ОО, розрахунковий відділ». Охоронець похитав головою.
— Он як вийшло. Четвертий місяць тебе ночами зустрічаю. Думав, так зі шваброю й проходиш.
— Я й сама так думала.
На восьмому поверсі розрахунковому відділу відвели половину приміщень: шість столів, принтер, що гудів поруч зі стелажами, папки на полицях під саму стелю. Оксана Денисівна обмежилася коротким представленням:
— Ткач, молодша бухгалтерка. Звіряння з підрядниками.
П’ятеро колег кивнули й знову подивилися в монітори. Перші кілька днів ніщо не вирізняло Олесю серед решти. Потім у бухгалтерії поверхом вище хтось упізнав колишню нічну прибиральницю. За добу про це знала компанія. У їдальні озиралися, у ліфті з її появою обривали розмови.
Через тиждень, на спільній зустрічі відділу, вона проходила повз Павла Дубровського. Високий, упевнений у собі, років тридцяти, він вважався найкращим фахівцем розрахункового відділу.
— Ткач, а директорський кабінет сьогодні помиєш? — голосно запитав він.
Хтось хихикнув.
Олеся зупинилася. На моніторі Павла був відкритий звіт.
— Ні. Зате можу твій звіт подивитися.
— Давай, перевіряй, — усміхнувся він і відкотив крісло, поступаючись місцем.
Вона нахилилася до екрана. Хвилини вистачило, щоб переглянути таблицю.
— У рядку сорок сім повернення авансу за «Моноліт-сервісом» пораховане двічі. Один раз у вересневому звірянні, другий — тут. На чотириста дванадцять тисяч розходиться. Віддаси так Оксані Денисівні — вона тобі голову зніме.
Павло насупився, прокрутив таблицю вниз. Обличчя в нього почервоніло.
— А вересневе звіряння ти звідки знаєш?
— Учора його робила, — відповіла Олеся й повернулася до свого столу.
Після цього ні Павло, ні інші більше не жартували. А через місяць він сам підійшов із товстою папкою і, ніяковіючи, попросив допомогти: за трьома підрядниками ніяк не сходилося сальдо.
До диплома залишалося ще три роки. Олеся розраховувала повернутися на четвертий курс, але її прийняли на третій: за шість років програма змінилася, довелося б додатково складати п’ять нових предметів. Ще пів року додавало вечірнє відділення. Вона підрахувала, скільки триватиме навчання, і погодилася.
О восьмій ранку починалася робота, о пів на п’яту закінчувалася. До шостої вечора треба було встигнути до інституту, а вдома Олеся сиділа над підручниками до першої ночі. Такий розпорядок тримався всі три роки. Утоми менше не стало, зате тепер її приносили заняття, які їй подобалися, а не каса й швабра.
Без помилок не обходилося. На другому місяці Олеся неправильно вибрала податкову ставку для розрахунку. Після догани Оксани Денисівни вона два дні поверталася до кожної цифри по три рази. Іншого разу підрядникові надіслали акт звіряння чужої організації — пів дня довелося перепрошувати телефоном. Олеся розбиралася, де помилилася, доводила розбір до кінця й тієї самої помилки вже не припускалася.
Через рік Оксана Денисівна прибрала з назви її посади слово «молодша», ще через рік перевела в провідні фахівчині. На третьому році Олесю покликав до свого відділу фінансового аналізу новий фінансовий директор, якого Віктор найняв після історії з «Будкомплектом». На співбесіді він запитав:
— Хто вас рекомендував?
— Ніхто.
Він погортав її звіти.
— З такими звітами рекомендація вам не потрібна.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.