Життя без прикрасПідніматися Олеся не стала. Написала Вікторові: «Я внизу. Якщо потрібно, піднімуся».
Відповідь вона отримала через двадцять хвилин: «Не потрібно. Дякую. Ідіть додому, Олесю. У понеділок усе вирішиться».
Неділю Андрій Гончар провів у банку: чотири години в кабінеті керівника. «Бондарбуд» обслуговувався там уже десять років.
У понеділок Віктор приїхав підписати папери на восьму ранку, за годину до початку операційного дня. Він особисто відкликав розпорядження на сто сорок мільйонів і призупинив будь-які платежі «Будкомплект плюс». О 9:05 зателефонував Андрій.
— Переказ зупинили. Рахунки «Бондарконсалту» теж заморозили, поки не розберуться. Приблизно двадцять два мільйони з попередніх переказів іще там. Решту доведеться шукати слідчим. Заяву подам сьогодні, до обіду.
О пів на десяту ранку Ковальчук приклав перепустку до турнікета першого поверху. Прохід залишився закритим. Виконуючи отримане розпорядження, Григорович ввічливо попросив Миколу Степановича зачекати. За п’ять хвилин униз вийшли юрист компанії та начальник служби безпеки. Ковальчук мовчки їх вислухав, запитань не поставив і поїхав. Увечері адвокат надіслав від його імені заяву: звільнення за власним бажанням.
Максим в офісі не з’явився. У вівторок кур’єр доставив його заяву й лист про вихід із ради директорів. Свою частку — 15% — він пропонував викупити за ринковою ціною. На останній сторінці від руки було додано: «Підписи всі справжні, ці вже точно». Віктор довго розглядав приписку, перш ніж прибрати лист у сейф.
У середу три години пішли на запитання ради директорів. Віктор відповідав, Раїса Олегівна показувала схеми, Андрій пояснював, що вже передали для розслідування та які обставини ще потребують доказів. Вислухавши їх, голова зняв окуляри.
— Вікторе Петровичу, ми розуміємо ситуацію. Але чому за вісім місяців ваш фінансовий відділ нічого не виявив?
Вигадувати виправдання Віктор не став.
— Про це я наступним ділом поговорю з фінансовим відділом.
Голосування було одностайним. Бондар зберіг посаду генерального директора, компанія — контракт на забудову набережної та репутацію. Його прізвище залишилося на вивісці.
У четвер, коли перевірка завершилася, Віктор зателефонував Олесі: попросив увечері після пекарні зайти. Вона зупинилася біля дверей його кабінету, увійшовши так обережно, наче й досі несла відро.
— Тепер мене звільнять?
Віктор відірвався від паперів.
— За що ж?
— За те, що у ваших документах порпалася.
— Узагалі-то підстави є, — серйозно відповів він.
Олеся опустила очі.
— Тільки доведеться знову пояснювати раді, — продовжив Віктор, — чому прибиральниці вистачило однієї ночі на те, чого фінансовий відділ місяцями не помічав. Мене вже питали. Ще раз відповідати не хочеться.
Вона підвела голову. Здається, уперше за весь цей час він усміхався.
— Сідайте. — Віктор підсунув їй аркуш. — Рада вирішила виплатити вам премію за допомогу у виявленні розкрадання.
Півтора мільйона. Навіть за три роки на обох роботах Олеся не заробила б стільки. Вона довго дивилася на суму, потім повернула аркуш на його бік столу.
— Ні.
— Не розумію, — насупився Віктор. — Ви ж на двох роботах працюєте?
— Так.
— Гроші вам потрібні?
— Дуже.
— Чому ж відмовляєтеся?
Олеся подивилася йому в обличчя.
— Ці гроші колись закінчаться. Мені потрібно так змінити життя, щоб більше не доводилося ночами мити у вас підлогу.
Віктор довго не відповідав. Згодом ця фраза ще не раз згадувалася йому в несподівані миті.
— Добре. Чого ви хочете?
— Довчитися. Мені трохи більше року залишалося, коли шість років тому довелося покинути інститут. Поновитися тепер можна на вечірнє, тільки платно. Я щороку підраховую — і щоразу грошей не вистачає.
— Я оплачу.
— Ні.
— І тут ні? Чому?
— Бо тоді це подарунок. Дайте мені самій заробити. Потрібна робота, з якої я зможу платити за навчання. Справжня.
Віктор відкинувся в кріслі, обмірковуючи її слова.
— Гаразд. Але жодних поблажок за те, що допомогли директору. Проходитимете тестування нарівні з рештою кандидатів. За результатами й вирішимо. Підходить?
— Підходить.
Перевіряти Олесю в суботу доручили головній бухгалтерці Оксані Денисівні Шульзі. Сувора, з двадцятирічним досвідом обліку на великих будовах, вона нічого про кандидатку не знала. Віктор навмисне не пояснив, хто перед нею, лише попросив перевірити за повною програмою.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.