— Дякую, — сказала Дарія, повільно розтискаючи пальці на сітці.
Голос був навдивовижу рівний, зовсім не такий, якого можна було чекати після подібної звістки. Тарасівна злякано перехрестилася й відступила. Дарія повернула до машини.
Коли вона відчинила дверцята, Дмитро саме закінчив дзвінок і кидав телефон на приладову панель.
— Ну, як там? — Він усміхнувся, але, побачивши її обличчя, відразу посерйознішав. — Даріє, що сталося?
Вона сіла, зачинила за собою дверцята й поклала долоні на коліна.
— Бабуся померла рік тому. — Кожне слово падало, мов камінь у порожній колодязь. — Вони мені не сказали. Увесь рік збирали з мене на лікування. Як будинок теж виявився відписаним їм, я не знаю.
Дмитро завмер, увесь зібравшись. Кілька митей у машині стояла важка мовчанка. Потім його обличчя ледь помітно змінилося: поруч із Дарією сидів уже не тільки ніжний, люблячий наречений, а й чоловік, чия робота в суді коштувала сум із безліччю нулів.
— Ти впевнена? — Він узяв телефон.
— Сусідка розповіла. А я двір бачила: бабусиних речей більше немає, усе перероблено. Ремонт, меблі нові.
— Швидко продиктуй її повні прізвище, ім’я, по батькові й дату народження.
Дарія назвала дані. Його пальці вже швидко рухалися екраном. Через закриті робочі канали Дмитро дістався до потрібної бази менш ніж за дві хвилини. Поки він читав, обличчя дедалі більше нагадувало маску, вирубану з каменю.
— Отже, — промовив він холодно, і кутика рота торкнулася хижа посмішка. — Вона померла триста сімдесят днів тому. Причина — серцева недостатність. Тепер подивимося нерухомість.
Він повернув до Дарії екран.
— Десять місяців тому зареєстрували зміну власника будинку й ділянки, — продовжив Дмитро. — Власниця тепер твоя двоюрідна сестра Олена. Підстава — дарча, нібито підписана бабусею.
— Але на той час її вже не було, — сказала Дарія, глянувши на запис.
— Саме так. — Дмитро кивнув і сховав телефон у кишеню піджака. — Договір датували заднім числом, підпис підробили. Знайшли нечистого на руку реєстратора або нотаріуса, заплатили йому й провели оборудку. Тільки сільські генії дещо проґавили.
Повернувшись до нареченої, він узяв її за підборіддя й підвів їй обличчя.
— Заповіт? — тихо запитала Дарія.
— Так. Два роки тому, коли бабуся гостювала в нас у місті, вона склала його на тебе. Нотаріус в обласному центрі — з бездоганною репутацією. За законом заповіт має пріоритет, а подальше дарування незаконне, якщо бабуся була недієздатна або вже померла. Але скасування угоди тут іще не найсолодше. — Він поправив манжети білосніжної сорочки. — Є склад злочину. Путівку до колонії вони тепер самі собі виписали.


















Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Огиду. Від таких родичів ганьба для шахраїв