Життя без прикрасЖанна підвелася, пройшлася кухнею й раптом різко повернулася до Дарини.
— Даринко, цей Віктор зараз уже вдома?
— Так. Надіслав повідомлення, що з роботи повернувся.
— І що далі? Поїдеш до нього й усе викажеш?
Дарина похитала головою.
— Ні. Якщо зараз почати розмову, він усе заперечуватиме. Або зізнається, а потім підуть сльози, благання, обіцянки, що більше такого не буде. Такі чоловіки завжди вміють дібрати слова. А мені… — Вона замовкла, дивлячись на флешку. — Мені хочеться, щоб він сам зазнав цього приниження. Щоб йому стало так само, як мені сьогодні.
Жанна знову сіла поруч і взяла її за руку.
— Хочеш йому помститися?
— Так, — відповіла Дарина, дивлячись їй в очі.
— Хочу, — продовжила Дарина. — Жанночко, вони ж із мене реготали. Вирішували, як обманом відібрати квартиру, а потім викинути мене. Були впевнені: ця ідіотка нічого не помітить. Я хочу, щоб їм довелося пошкодувати про те, що вони затіяли.
Мати витерла сльози й підвела голову.
— Дарино, рідна, тобі зараз боляче, я розумію. Тільки хіба мститися — правильно?
— Мамо, у мене відібрали пів року життя. Я людям вірити перестала. А він іще й квартиру збирався вкрасти — єдине, що залишилося мені від бабусі. Не можу я піти й удати, ніби нічого не було. Не вийде забути.
— Донька має рацію, — підтримав батько. — Такий покидьок має дістати по заслузі.
Жанна якийсь час думала, перш ніж кивнути.
— Якщо ти на цьому стоїш, я допоможу. Розповідай, що збираєшся робити.
Дарина витерла решту сліз і випросталася на стільці. Усередині все ще пекло; тільки тепер до вогню болю додалася рішучість.
— Покличемо до ресторану тих самих людей. Усіх, хто приходив на весілля. Оголосимо, що влаштовуємо другий день, продовжуємо святкувати. А коли вони зберуться, я покажу запис.
— Оце так! — Жанна навіть присвиснула. — Ти не жартуєш?
— Анітрохи. Хочу, щоб гості побачили справжнього Віктора. І дізналися, чого варта дружба Вероніки. Вони обманювали цих людей — нехай тепер спробують подивитися їм у вічі.
— Донечко, але ж Віктор прийде разом із тобою, — нагадала мати. — Він твій чоловік. Сидітиме там, серед гостей.
— Саме це мені й потрібно! — Дарина стиснула кулаки. — Нехай буде присутній. Нехай бачить, як усе руйнується, і дивиться на обличчя людей, які дізнаються правду.
Батько схвально кивнув.
— Добре придумала. На мене можеш розраховувати. З чого почнемо?
Дарина замислилася. Вона говорила вже про те, що належало зробити, і під час розмови задум ставав дедалі чіткішим.
— Спершу ресторан. Поговорю з адміністратором, Артемом Романовичем. Йому все відомо, думаю, він допоможе. Зала потрібна на післязавтра, на суботній вечір. Для гостей це буде продовження весілля.
— А чим платити за оренду? — запитала мати. — Зала недешево обійдеться.
— У мене відкладені гроші. І замовляти великий бенкет немає потреби: накриємо столи, влаштуємо легкий фуршет. Мені потрібно, щоб люди прийшли, ось що важливо.
Жанна дістала телефон і почала записувати.
— Після ресторану візьмемося за гостей? Треба всіх запросити?
— Так, обдзвонимо тих, хто був на весіллі. Скажемо, що ми з Віктором вирішили ще раз відсвяткувати. Думаю, майже всі погодяться — не щодня таке пропонують. Вероніку кликати двічі не доведеться, вона тусовок не пропускає. Віктор теж піде.
— А раптом він усе-таки щось відчує? — обережно заперечила мати.
— Він упевнений, що я ні про що не здогадуюся. Для нього я й досі наївна Дариночка: що не скаже, усьому повірю.
— Даремно він тебе такою вважає, — хмикнула Жанна. — Дуже недооцінив.
— От і я про те, — відповіла Дарина, почуваючись упевненіше. — Ще знадобляться великий екран і проєктор. Із цим теж попрошу допомогти Артема Романовича. А гостям поясню: фотограф зробив ролик із весілля, хочу показати. Звичайна річ, запитань ні в кого не виникне.
— Сам запис коли збираєшся вмикати? — уточнив батько. — Посеред свята?
— Коли всі будуть на місці. Поїдять, освояться, розслабляться. Тоді я підведуся, трохи поговорю й увімкну відео. Екран великий, видно буде кожному. І звук обов’язково.
— Господи… — мати стишила голос до шепоту. — Як же людям буде це побачити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.