Життя без прикрасЗібрати речі й переїхати до батьків, а потім подати на розлучення — такий вихід у неї був. Спробувати забути Віктора, мов страшний сон. Але з таким виходом щось у ній не погоджувалося. Її збиралися використати й принизити, позбавити квартири, вкрасти її життя — а потім спокійно піти, ні за що не відповівши. Дарина не хотіла залишати їм такої можливості.
Знову діставши телефон, вона відкрила список контактів і набрала батька.
— Дарино? — стривожено озвався він. — А чому ти не вдома? У тебе щось сталося?
— Тату… — Голос здригнувся, і вона змусила себе опанувати. — Мені потрібна допомога. Можна приїхати до вас?
— Зараз? Звісно, приїжджай, донечко. Що сталося?
— Приїду й розповім.
Завершивши дзвінок, Дарина знайшла номер Жанночки. З нею вони дружили ще зі школи. Ось хто був її справжньою подругою.
— Жанно, ти не зайнята? Мені терміново треба з тобою поговорити.
— Дарино, що з тобою? Голос якийсь не такий. У тебе все добре?
— Ні, недобре. Я збираюся до мами з татом. Ти зможеш теж туди приїхати?
— Звісно, уже виходжу. Дариночко, та що сталося?
— Скоро розповім. Тільки будь готова… Новини погані.
Дарина сунула телефон у кишеню, підвелася з лавки й повернулася до машини. Флешка й досі лежала на сусідньому сидінні. Вона взяла її, міцно стиснула пальцями. Тепер у неї була своя карта, своя зброя — і залишати її без діла вона не збиралася.
До батьків треба було їхати на інший кінець міста. Там, у старій п’ятиповерхівці, минуло її дитинство; їхня квартира на другому поверсі виходила балконом у двір. Коли Дарина під’їхала, мама чекала біля під’їзду. Вибігла в домашньому халаті й тепер обіймала себе руками — день був прохолодний.
— Дариночко, що сталося? — Вона поквапилася до доньки, щойно та вибралася з машини. — Тато каже, ти засмучена. Ви з Віктором посварилися?
Дарина обійняла її й сховала обличчя в неї на плечі. Уперше за цей день можна було перестати триматися. Вона знову заплакала — уже від болю й образи, а не від потрясіння. Мама водила долонею по її спині й неголосно заспокоювала:
— Тихо, донечко. Тихо. Ми впораємося, усе буде добре.
— Мамо, якби ти знала… — крізь схлипи вимовила Дарина. — Я не уявляю, як мені з цим жити.
— Піднімімося додому, люба. Там усе розповіси. Ходімо.
За кухонним столом сидів батько. Побачивши бліду, заплакану доньку, він одразу встав. Чоло його насупилося.
— Що зробив твій Віктор? — запитав він. — Чим він тебе образив?
— Якби ж то тільки образив, тату… Усе набагато гірше.
Дарина опустилася на стілець і рукавом витерла обличчя.
У передпокої пролунав дзвінок.
— Жанна!
Мама пішла відчиняти, і за хвилину подруга з’явилася на кухні — маленька, з круглим обличчям і коротко підстриженим волоссям. Бухгалтерка в невеликій фірмі, дружина, мати двох дітей — надійнішої людини Дарина не знала.
— Дарино, мені вже страшно за тебе, — сказала Жанна, стягуючи куртку. — Що у вас скоїлося?
Замість відповіді Дарина вийняла із сумки флешку й поклала перед собою на стіл.
— Тут відео з ресторанної камери. Подивіться, будь ласка. Вам усім треба це побачити.
Батько сходив по ноутбук і ввімкнув його. Дарина під’єднала флешку, знайшла файл. Учотирьох вони розмістилися навколо столу.
На екрані Віктор із Веронікою заходили до підсобки, потім цілувалися. Звуку ще не було. Мама охнула й затулила долонею рот; Жанна тихо вилаялася. Батько стиснув кулаки, збліднувши.
Потім вони почули голоси. Розмову. Про квартиру, яку Віктор збирався отримати, про розлучення й заздалегідь вигаданий план. Про те, як легко йому дісталося кохання «наївної вчительки».
Коли відтворення закінчилося, ніхто відразу не заговорив. Мама плакала в хустинку. Жанна обхопила Дарину за плечі й міцно пригорнула до себе. Батько дивився на стіну, стиснувши щелепи; обличчя застигло, стало кам’яним.
— Уб’ю, — тихо промовив він. — Знайду цього виродка й уб’ю.
— Тату, не треба! — На його плече лягла Даринина долоня. — Не треба, щоб ти через нього зламав собі життя. Він того не вартий.
— Як він міг так із тобою… — прошипів батько. — Я ж вірив йому. На весіллі руку потиснув, зятем назвав… Як він посмів?
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.