Молодий співробітник кашлянув, присунув до себе аркуш і попросив затриману добирати вислови. Потім знову поставив запитання: з якою метою вона вночі ввійшла до чужої квартири?
Лідія Михайлівна вдарила долонею по столу. Пластикова підставка з ручками підскочила.
— Я рятувала сімейні цінності! Невістка збиралася витратити все бозна на що, ніби в нас немає рідних. Моїй доньці ніде жити, старший син їздить на розвалюсі. Я мати й маю моральне право вирішувати, куди спрямувати сімейні кошти. Хотіла забрати те, що має приносити користь усім, а не потурати примхам цієї особи.
Назар закрив обличчя руками. Кожне нове слово матері робило становище не кращим, а гіршим, але зупинити її було неможливо. Йому хотілося зникнути — провалитися крізь рипучу підлогу й більше ніколи не повертатися до цього кабінету.
— Ти розумієш, що накоїла? Взяла мої ключі без дозволу й уночі ввійшла до квартири. Це не порятунок майна, а спроба крадіжки.
— Замовкни! — урвала його мати. — Я заради вас старалася. Ось доказ!
Вона вказала пальцем з облізлим лаком на скриньку й оголосила, що всередині лежить старе золото майже на п’ять мільйонів. Співробітник втомлено потер перенісся й посунув знахідку ближче.
— Гаразд, тоді оглянемо те, що було вилучено. Свідків прошу підійти.



Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.