Життя без прикрасМикола Васильович погодився з нею, а потім пильно подивився.
— Голубонько, скільки ж у нас спільного. Коли на ноги стану, приходьте до мене, обіцяєте? Сад у мене великий, тихо, затишно, вам сподобається. Розмовляти з вами — сама втіха. Чудова ви жінка. А риба ваша на парі — смакота.
Від приємних слів Тамара Григорівна почервоніла.
— Прийду, звісно. Дякую, так тепло говорите, аж ніяково. Ой, мені бігти пора, онуки ж удома самі.
Поруч з Олексієм Ірі ставало спокійніше. Його турбота допомагала їй потроху оговтатися від пережитого; з ним вона більше не боялася, і їй дедалі ясніше ставало, яка він чудова людина.
Тим часом колеги розповіли Миколі Васильовичу, що Максим уже розпоряджався в компанії як господар. Він посилався на якусь довіреність, яка нібито давала йому право всім керувати, і вів проти директора цілу кампанію. На наступний понеділок було призначено збори акціонерів — там і мали вирішити питання керівництва. А поки що Максим запевняв усіх, що начальник назавжди прикутий до ліжка, жити йому залишилося недовго і смерті слід чекати з дня на день.
Микола Васильович тяжко переживав ці звістки. Адже йому поступово кращало, а в компанії його вже ховали.
Одного разу, коли Іра сиділа в нього в палаті, прийшов стривожений Олексій.
— У мене погані новини. Учора Максим запропонував моїй медсестрі гроші за те, щоб вона ввела вам у крапельницю серцевий препарат. Він хоче вас убити, Миколо Васильовичу. Катя відмовилася, але з розгубленості навіть не здогадалася записати розмову. Боюся, на цьому він не зупиниться: спробує знайти когось поступливішого. А нам поки й до поліції йти ні з чим, пред’явити нічого.
— Який жах! — злякалася Іра. — Спочатку довів вас до лікарні, потім мало не прибрав до рук компанію, тепер ще й убити надумав! Не можна ж нічого не робити. Ми ж не залишимо все як є?
Микола Васильович якийсь час мовчав, потім глянув на лікаря.
— Я подумав про один варіант, тільки без вашої допомоги, лікарю, нічого не вийде. А що, як перевезти мене до іншої лікарні, а тут усім сказати, ніби я помер? Максим почує, що мене більше немає, і заспокоїться. Тоді можна буде самому прийти на збори акціонерів. Уявляєте: він певен, що я помер, а я з’являюся перед ними живий. Ось тут йому вже не викрутитися. Самопочуття ж у мене поліпшується, я вже потроху встаю з ліжка. Як вам такий задум? Візьметеся допомогти мені його здійснити?
— План хороший, — погодився Олексій. — Я ж іще працюю позмінно в приватній клініці, туди вас тимчасово й влаштую. Із цим труднощів не буде, зате за ваше життя можна буде не боятися. Але поїздка до компанії мене непокоїть. Ваш стан стабільно поліпшується, проте нервувати вам досі категорично не можна.
— Минеться, — відмахнувся Микола Васильович. — Іншого способу повернути собі становище, відновити репутацію й уберегти компанію я не бачу. Мені повідомили, що за Максимом стоять конкуренти. Розвивати виробництво вони не збираються, їм потрібно лише купити його. Я стільки сил уклав у цю справу, усе життя їй віддав. Не можу такого допустити. Дякую вам обом, дорогі мої, за те, що не залишаєте й допомагаєте. А вам, Олексію, моя порада: не бійтеся, беріть бика за роги. Жінка — як неприступна фортеця. Буває, її доводиться брати штурмом.
Він змовницьки підморгнув лікареві. Олексій зрозумів, про кого йшлося, і страшенно зніяковів.
Максимові ж здавалося, що все складалося саме так, як він хотів. Після розлучення з Ірою руки в нього були розв’язані. Ні криків, ні тупоту, ні іграшок під ногами. Краса. Вікторія майже відразу перебралася до нього; вечорами вони ходили вечеряти до ресторанів, а ночі проводили в любовних утіхах. Саме таким він і уявляв своє нове життя — яскравим, багатим.
У компанії він уже керував усім на правах директора. Одужання Миколи Васильовича поклало б цьому край, і Максим шукав способу усунути його, неодмінно чужими руками. Цю думку теж підказала йому Вікторія.
У вихідний вони нікуди не поспішали. Ранній дзвінок змусив Максима неохоче потягнутися до мобільного. Начальник відділу говорив квапливо, плутано:
— Максиме Тарасовичу, у нас горе. Микола Васильович сьогодні вночі помер. Мабуть, треба організацією похорону зайнятися. Як нам бути, що робити?
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.