Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Чоловік відвіз Оксану до її батьків заради спокою своєї матері, а Оксана після народження доньки знову взялася до роботи

Частина 29 з 32

Я завмерла.

— Що ви маєте на увазі?

— Коли після вашого від’їзду минуло приблизно пів року, він сказав мені, що хоче приїхати по вас.

Я нічого не відповіла. Жанна опустила голову.

— Я йому не дозволила.

Я довго дивилася на неї.

— Навіщо ви це зробили?

— Я тоді ще вважала, що маю рацію. — Жанна зітхнула. — Раз вони вже у твоїх батьків, думала я, хай там і залишаються. Я боялася, що в домі знову буде дитячий гамір і все моє життя піде шкереберть. А Вадим, як мені здавалося, виконає свій обов’язок перед вами, якщо справно надсилатиме гроші.

Я мовчала, і Жанна продовжила:

— Я сказала йому: якщо забереш їх надто рано, мені потім буде дуже важко з ними жити. — Вона помовчала. — Він послухався.

Я опустила погляд на свої руки.

— Чому він мені так нічого й не сказав?

— Соромно було. — Жанна гірко всміхнулася. — Він від самого початку знав, що вчинив погано. А що далі, то важче було зважитися на цю розмову.

До цієї хвилини я думала, що за ті три роки Вадим жодного разу про нас не згадав. Тепер виходило, що все було складніше. Це не виправдовувало його вчинку, а я не знала, що й відчувати.

— Якщо ви розповідаєте мені це, щоб я повернулася, не треба, — повільно промовила я. — Я не хочу жаліти Вадима лише тому, що тепер про це дізналася.

— Ні, — сказала Жанна, дивлячись на мене. — Я розповіла, щоб ти знала: помилився не він один.

Я нічого не сказала.

— Мені тоді здавалося, що я захищаю власне життя. — Жанна витерла очі. — А вийшло, що я позбавила тебе дому, залишила Вадима без дружини, а Софія росла без батька, який був би поруч із нею щодня.

— Мамо! — Я взяла її за руку. Вона поглянула на мене. — Того, що сталося три роки тому, я змінити не можу. Але ми можемо самі вирішити, як проживемо наступні роки.

— Я теж цього хочу, — кивнула Жанна.

На подвір’ї сміялася Софія. Вадим сидів поруч і терпляче слухав її розповіді. Я дивилася на них, і мені вже не хотілося з’ясовувати, хто має рацію, а хто винен. Три роки минули. Скільки не пояснюй, не повернеш того часу, коли Софія росла. Жодні вибачення не перекреслять ночей, які я провела сама. Зате тепер ми могли принаймні не дати рокам минати в мовчанні.

— Ви залишитеся в селищі?

— Так.

— Надовго?

— Назавжди. Тут мої рідні. Є кому про мене подбати, та й почуваюся я тут краще.

— Бережіть здоров’я, — сказала я й кивнула.

Жанна з усмішкою глянула на мене.

— Ти досі за мене хвилюєшся?

— Звісно.

— А сердитися перестала?

Я трохи подумала, перш ніж відповісти.

— Не хочу казати, що зовсім не серджуся, ніби нічого не сталося. Але я вирішила вам пробачити.

Жанна міцно стиснула мою руку.

— Дякую, доню.

Удень, перед нашим від’їздом, вона покликала Вадима. Я не чула, про що вони говорили. Він невдовзі вийшов із почервонілими очима, але обличчя в нього було спокійне.

— Що тобі мати сказала? — спитала я вже дорогою назад.

— Звеліла більше ніколи не змушувати тебе вибирати між сім’єю та собою, — відповів Вадим, дивлячись на дорогу. Я промовчала. — І ще дещо.

— Що?

— Якщо я знову зроблю тобі боляче, вона перша мене насварить.

Я розсміялася.

— Вона все-таки твоя мати.

— Так. — Вадим теж усміхнувся. — Але, по-моєму, тепер вона на твоєму боці.

— Ні. — Я глянула на нього. — Вона на боці того, що правильно.

— Ти маєш рацію, — кивнув він.

Ми проїхали ще трохи, перш ніж він знову заговорив:

— Оксано, можна тебе спитати?

— Питай.

— Ти все ще хочеш спробувати почати спочатку?

Софія спала на задньому сидінні. Я глянула на неї, а тоді на Вадима. Ніхто не завдав мені стільки болю, скільки він, і все ж я бачила, як він день у день старається стати кращим батьком і зрілішим чоловіком…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики