На призначений час сквер поринув у жовтневу темряву. Мокре листя липло до доріжок, із проспекту долинав рівний шум машин. Микола сидів на дальній лавці під розлогим деревом, піднявши комір кашемірового пальта.
Оксана підійшла з протилежного боку й поклала на коліна просту полотняну сумку.
— Ти запізнилася на чотири хвилини, — сказав він, не повертаючи голови.
— Перевіряла, чи не ведуть мене. Добрий вечір, Миколо.
— Добрий. Я вивчив надіслане.
Він нарешті подивився на неї. За роки, що минули після їхньої спільної роботи, веселий молодий дослідник перетворився на сухого, обережного чиновника, який уміє оцінювати не лише фінансові ризики, а й людські слабкості.
— Побачивши твоє ім’я, я вирішив, що Богдан намагається через тебе промацати ситуацію, — зізнався Микола. — Але такі файли не надсилають, щоб просто перевірити нашу реакцію. За ними вже можна починати серйозне розслідування. Повна база в тебе?
Оксана дістала товстий чорний накопичувач, однак поки що втримала його в руці.
— Тут шість років операцій: вихідні проводки, договори із завищеною вартістю робіт, відомості про закордонні рахунки. Є записи розмов, у яких Богдан і Кирило обговорюють виплати Марченкові. Названо дати й суми.
Микола перестав смикати ґудзик пальта.
— Марченко? Ти розумієш масштаб? Якщо це підтвердиться, доведеться перевіряти діяльність значної частини учасників міського будівельного ринку.
— Тому я звернулася саме до тебе. За дрібні порушення призначають стягнення, а великі стають предметом закритих домовленостей. Але розслідування проти чиновника такого рівня забезпечить твоєму керівництву гучну справу, а тобі — посаду, до якої ти давно прагнеш.
— А твоя вигода?
Микола примружився, намагаючись прочитати її обличчя в слабкому світлі ліхтаря.
— Ця людина досі твій чоловік. За такі матеріали йому загрожує позбавлення волі.
— Він збирався виставити мене за двері без засобів. Я хочу отримати законну частку до того, як активи зникнуть. Адвокатка готує документи. Мені потрібно, щоб рахунки заблокували одночасно з поданням позову.
— Ти стала лячно розважливою.
— Я завжди вміла рахувати. Просто багато років це нікого не цікавило.
Микола простягнув долоню в шкіряній рукавичці. Оксана вклала накопичувач йому в руку.
— Богдан скоро повернеться. Щойно він зрозуміє, що домашній архів зник, почне чистити комп’ютери.
— Уранці матеріали потраплять до керівництва. Якщо інформація підтвердиться, працівники увійдуть до центрального офісу найближчими днями.
Микола прибрав накопичувач до внутрішньої кишені й підвівся.
— На цьому наша зустріч закінчена. До завершення операції не користуйся колишніми номерами.
Вона кивнула й пішла першою. За її спиною людина, яку Богдан колись вважав надто слабким супротивником, уже телефонувала своєму керівництву…
