Чоловік умовив Оксану ділити дошлюбне майно навпіл і зажадав розлучення, але на зустріч щодо поділу вона відправила батька

Розлучення минуло без очікуваних труднощів. Оксана погодилася на мирову угоду, не перешкоджала, строків не затягувала й сцен у суді не влаштовувала. Максим від близькості грошей був наче п’яний, літав на крилах. Прикинувши, за скільки вдасться сплавити свою частку бабусиної трикімнатної квартири, він уже підібрав квартиру в новобудові.

Остаточні папери щодо поділу на підставі шлюбного договору мали оформити в того самого нотаріуса. Максим з’явився в конторі за двадцять хвилин до призначеного часу. Світлий лляний піджак, дорогий годинник, до блиску начищені туфлі — вдягнений з голочки. Позашляховик припаркував навпроти панорамного вікна і, сидячи в кріслі для відвідувачів, постійно поглядав на поліровані боки.

Про свою дошлюбну машину він пам’ятав. Але був на 100% упевнений: колишню дружину вдасться придушити авторитетом, і до автомобіля справа не дійде. Зі шлюбним договором же дотиснув. Коли настав час зустрічі, він поправив лацкани, готуючись побачити Оксану блідою й заплаканою. Вона принесе документи, а він урочисто отримає половину квартири.

У відчинені двері замість тендітної Оксани важко ступив Степан Андрійович. Строгий сірий костюм, цупкий шкіряний портфель в одній руці, ціпок у другій. На ціпок він злегка спирався через давню травму. Прямий холодний погляд був важкий, як гранітна плита.

Максим випростався, ледь не вдавившись повітрям. Усмішка зникла, праве око засіпалося.

— Степане Андрійовичу… — пробелькотів він, підводячись. — А де Оксана? Зустріч же призначена, їй підписувати треба.

Батько неквапно наблизився до столу, міцно потиснув руку нотаріусу, відсунув стілець і сів навпроти колишнього зятя. Портфель поклав на коліна.

— Оксана працює. Навіщо їй відпрошуватися й бензин витрачати? Я документи привіз. У мене нотаріальна довіреність на представництво її інтересів, тож розмовлятимемо ми.

Максим ковтнув слину, але знову опанував себе. Старий прийшов торгуватися — так він вирішив. Нічого, закон же на його боці.

— Зрозуміло, прийшли здаватися. Ми дорослі люди, Степане Андрійовичу. Я сам наполіг, щоб усе дошлюбне майно ділилося навпіл. Чесний поділ, договір є договір.

— Правильно, — батько кивнув і клацнув замком портфеля. — Ти сам наполіг, щоб усе дошлюбне майно ділилося навпіл.

— Звісно! — Максим випнув груди й переможно глянув на мовчазного нотаріуса, який уважно стежив за розмовою. — Половина Оксаниної трикімнатної тепер моя. Несіть папери, оформимо частки.