Він дістав папери.
— Тут відмова від спадщини. Підписуєте — я даю вам велику суму. Вистачить, щоб закрити борги й почати життя заново. Не підпишете — пошкодуєте.
— Я не підпишу.
Валерія підійшла ближче.
— Дівчинко, ти не розумієш, із ким зв’язалася. Кирило не відступить. Подумай про себе.
— Я вже відповіла.
Один з охоронців ступив уперед, але в цю мить з-за рогу вийшов Кравцов. За ним з’явилися двоє поліцейських.
— Стояти. Поліція.
Кирило завмер. Валерія зблідла.
Кравцов підійшов до Софії.
— Ви в порядку?
— Так. Вони вимагали підписати відмову. Погрожували.
— Ми все записали, — сказав Кравцов, дістаючи диктофон. — Кожне слово.
Кирило спробував заперечити, але його голос звучав уже невпевнено. Усіх доправили для пояснень. До ранку він перебував під контролем поліції, потім його відпустили із зобов’язанням з’являтися за викликом. Але тепер проти нього йшла не одна справа. До підозри у вбивстві додався тиск на спадкоємицю.
Після цього Кирило повернувся до дому, який уже не міг вважати своїм. Валерія сиділа на дивані, стискаючи скроні.
— Нас заганяють, Кириле. Треба їхати.
— Куди? — зірвався він. — У мене немає грошей. Марина все віддала цій дівці.
— Тоді зупинися. Поки можеш.
Він подивився на неї з ненавистю.
— Зупинитися? Після трьох років? Щоб санітарка забрала все?
— Я не сяду через твою одержимість.
— Тоді йди.
Валерія підвелася.
— Ти сам себе знищиш.
Двері за нею грюкнули.
Кирило залишився сам у темній вітальні. Він ненавидів усіх: Марину, яка обдурила його на смертному одрі; Софію, що стала спадкоємицею; Гордієва, який перетворив усе на юридичну пастку; Валерію, яка злякалася й відступила. Але найбільше він ненавидів власний страх.
Наступного дня прийшла повістка. Його викликали на допит уже не як свідка. Експертиза підтвердила: смерть Марини настала через тривалий вплив токсичного препарату. Отруєння тривало не менше кількох місяців.
Кирило прочитав документ двічі. Потім зім’яв його й кинув на стіл.
Часу майже не лишилося.
Він набрав одного зі своїх охоронців.
— Ти знайшов Софію?
— Є адреса. Вона живе в старому будинку на околиці. Охорони поруч не видно, але той детектив інколи з’являється.
— Чудово. Потрібна ще одна послуга. Її треба налякати по-справжньому. Щоб вона зрозуміла: або відмовляється від спадщини, або буде гірше.
На лінії запала пауза.
— Після поліції? Це ризик.
— Заплачу більше.
— Наскільки більше?
