Життя без прикрасЛариса Павлівна зрозуміла, що блеф більше не діє. Власноруч влаштована афера, такий зручний план витягування коштів із невістки, розсипалася, мов картковий будиночок. Вона з ненавистю глянула на Ольгу. Та спокійно стояла, демонстративно погойдуючи на пальці ключі.
Шиплячи прокльони, свекруха почала тремтячими пальцями натискати на екран. Застосунок ніяк не завантажувався. Вона нервувала, тиснула дедалі сильніше, мало не продавлюючи скло.
— Удавися ти цими грішми, — бурмотіла Лариса Павлівна; її пальці набирали номер картки Ольги. — Рідну матір свого чоловіка без хліба залишила.
— У вас борошна з цукром кілограмів тридцять припасено, не помрете, — сухо відповіла Ольга. — Ви у дворі пакетами розмахували в мене на очах. І бігаєте ви, між іншим, чудово.
Минуло десять нестерпних секунд. Телефон Ольги, що лежав на столі, коротко й мелодійно дзенькнув. На екрані з’явилося: «Переказ вісімдесят п’ять тисяч від Лариси П. Баланс поповнено».
Ольга кивнула, прибрала сповіщення й одним рухом зібрала папку, ключі та документи на машину. Усе опинилося в її шкіряній сумці.
Роман із радісним полегшенням видихнув і витер піт із чола.
— От і розібралися! — реготнув він, простягаючи руку. — Борг повернули, претензій більше немає. Олю, ключі давай. І суші якихось замов, їсти страшенно хочеться. Ще пару тисяч перекажи мені, я машину помив. Мамо, не гарячкуй, потім із підробітку тобі скину.
Ольга застебнула блискавку. Повільно обійшла чоловіка широкою дугою, попрямувала до комірчини в коридорі й розчахнула дверцята. Звідти витягла величезну чорну валізу на коліщатах. З нею Роман три роки тому перебрався до неї.
Вона сильно штовхнула валізу. Та з гуркотом проїхала ламінатом і зупинилася біля ніг чоловіка.
— Про які ключі мова, Романе? — Ольга виразно розділяла слова. — Ти мене, схоже, недочув. Машина моя. І цю квартиру я купила за заощадження, зібрані до шлюбу; оформлена вона теж на мене.
Він завмер, так і не опустивши простягнутої руки. Очі забігали.
— Не зрозумів, — промимрив він.
— Підеш із тим, із чим прийшов. За місяць нахабної брехні, за спробу дурепою мене виставити й за те, що маму забезпечувати вирішив із мого гаманця.
— Олю, ти чого? Ми ж сім’я! Це жарт був, — спробував обуритися Роман, відступаючи на крок. — Мені ж без машини як?
Поділіться враженням від історії
2Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Молодець жінка вогонь
Молодець,жінка суперова