Життя без прикрасНаталія скривила губи, але промовчала, запитально дивлячись на Костю. Той заметушився, намагаючись удати із себе авторитет.
— Іро, не починай. Ти сама винна. Ти тиснула на мене. А Наталія мене розуміє. Ми все обговорили. Мама тобі вже озвучила нашу пропозицію. Бери гроші й іди по-доброму. Ця квартира залишиться нам із Наталією.
Віктор Степанович покашляв, привертаючи до себе увагу, дістав телефон і розблокував екран.
— Костю, синку, у тебе, мабуть, від великого кохання оперативна пам’ять дає збої. — Тесть поклав телефон із фотографією якогось документа на стіл. — Ти б хоч раз поцікавився, чиї капці носиш?
Костя нерозуміюче втупився в екран. Наталія, відштовхнувши його, взяла телефон і збільшила зображення. Її очі швидко пробігли рядками.
— Витяг про право власності. Власник, власник Бондар Віктор Степанович, — прочитала вона вголос, і її голос здригнувся. — Одноосібний власник.
У кімнаті запала важка пауза, яку порушувало лише сопіння когось із гостей. Галина Петрівна охнула й схопилася за серце.
— Ех, як це, Вікторе Степановичу, ви ж гроші давали, вони ж у шлюбі купували. Це спільно нажите?
— Ні, Галочко, — радісно повідомив батько Іри. — Гроші я давав не їм, а переказав зі свого рахунку на рахунок продавця. Договір купівлі-продажу оформлений на мене. Моя донька тут просто зареєстрована. Ваш чудовий Костя, цей кімнатний лев, тут узагалі ніхто. І звати його ніяк. І прав у нього менше, ніж у табуретки на кухні.
Наталія повільно випросталася. Вона повернулася до Кості. Її обличчя спотворилося від розчарування, змішаного з люттю.
— Ти ж сказав, що квартира твоя, — прошипіла вона. — Ти мені фото ремонту скидав, писав, що ти повноправний господар і ми житимемо тут довго та щасливо.
— Наталочко, сонечко. Я думав, ну ми ж одружені були з Ірою. Я думав, воно автоматично, — залепетав Костя, задкуючи до стіни.
— Думав він! Та ти як був злидарем і тюхтієм, так ним і залишився. — Наталія гидливо відштовхнула від себе тарілку з тістечком. — Яка ж я дурепа, повелася на казки про успішного чоловіка з нерухомістю в елітному районі. А ти просто нахлібник.
Іра стояла, схрестивши пальці рук на сумці, й насолоджувалася кожною миттю цього дійства. Це було краще за будь-яку театральну виставу.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.