Життя без прикрасВід недавньої впевненості Оксани, що позувала біля Андрія, нічого не залишилося. Вона виглядала ніяково, майже по-дитячому, і приховати це не вдавалося. Чоловік знову спробував заговорити — безуспішно, наче слова застрягли в горлі. Ірина тим часом зробила ще ковток: неквапливо, вишукано, ніби між ними йшлося про погоду. Драма розгорталася навколо них трьох.
— Ой… Я не думала, що й ви прийдете, — видихнула Оксана.
— Я теж не очікувала побачити вас. Утім, сюрпризів у житті вистачає, — озвалася Ірина з тією самою ледь помітною усмішкою.
Голос залишався рівним, а погляд — холодним. Андрій переступав із ноги на ногу, намагався вклинитися між жінками, наче власним тілом можна було затулити пожежу, що вже розгорілася. Одні гості підходили ближче, придивляючись і прислухаючись; інші стежили здалеку, притулившись до стін. Скандал на такому вечорі швидко ставав розвагою.
— Ірино, давай не зараз, — нарешті вичавив Андрій. — Не тут же, правда?
— Як на мене, тут цілком доречно. Ти ж хотів бачити мене поруч такого важливого вечора? Я прийшла. Чи поруч мав бути хтось інший?
Вона подивилася на Оксану, і та сильніше стиснула келих.
До них неквапливо наблизився високий сивочолий чоловік. Темний костюм сидів бездоганно, уважний погляд чіпко помічав усе навколо. Ірина впізнала Віктора Павловича, генерального директора. Андрій обожнював його: стільки разів говорив про мудрого керівника, про людину з великої літери.
— Що за чарівна леді в нас сьогодні? — звернувся він до Ірини, наче напруження між ними трьома не існувало.
Вона подала йому руку раніше, ніж чоловік устиг втрутитися.
— Ірина Мельник. Рада нашому знайомству. Мені чимало розповідали про те, чим ви займаєтеся.
Віктор Павлович потиснув їй руку, злегка примружившись; у його обличчі читалися схвалення й цікавість.
— Отже, дружина Андрія? Оце вже несподіванка. Виявляється, у наших співробітників такі вишукані супутниці. Радий знайомству.
— Для мене честь бути присутньою на цьому вечорі, — відповіла Ірина. На зблідлого чоловіка вона не глянула. — Мені завжди здавалося, що успіх забезпечують сильні люди. Судячи з усього, саме таку команду ви й зібрали.
— Гарно ви сказали! — розсміявся директор.
Він поплескав Андрія по плечу й рушив далі, а йдучи, ще раз озирнувся до Ірини. Симпатія в цьому погляді була стриманою, але цілком помітною.
Щойно Віктор Павлович загубився серед гостей, Андрій повернувся до дружини. Обличчя почервоніло; злість доводилося стримувати, і від цього він виглядав іще незграбніше.
— Ти що витворяєш? — прошипів він.
— Я? Підтримую свого чоловіка. Як завжди, — незворушно відповіла Ірина.
Оксана майже непомітно відступила. Те, що відбувалося, вже явно виходило з-під її контролю.
— Мабуть, мені час.
— Не хвилюйтеся, Оксано, — сказала Ірина, трохи наблизившись із холодно-ввічливою усмішкою. — Я завжди рада знайомству з подругами чоловіка.
Та мовчки кивнула й швидко пішла, уникаючи зустрічатися поглядом із присутніми. Андрій подивився їй услід, потім затулив обличчя рукою — ніби варто було сховатися, і все зникло б.
Ірина повернулася до зали й пішла між столиками з тією самою неквапливою гідністю. Чоловік залишився позаду, злий, розгублений, з усією своєю брехнею. Перша перемога залишилася за нею, і зупинити розпочате нею вже ніхто не міг.
За спиною перешіптувалися, на неї й далі дивилися. Вона відповідала на ці погляди легкою впевненою усмішкою, у якій не було виклику: наче нарешті знала собі ціну й не дозволила б іншим про неї забути.
Біля стійки розмовляли кілька людей, серед них Віктор Павлович. Ірина наблизилася й, лише підійшовши досить близько, промовила:
— Вибачте, якщо завадила вашій розмові.
Директор повернувся до неї з широкою усмішкою.
— Ірино, приєднуйтеся. Познайомлю вас із колегами.
Вона легко ввійшла в коло, немов такі прийоми були для неї звичними все життя. Представляючи її, Віктор Павлович особливо наголосив, що перед ними дружина Андрія. Співрозмовники одразу зацікавилися.
— Розкажіть, чим ви займаєтеся, Ірино? — запитала жінка в смарагдовій сукні, з охайною зачіскою й уважними очима.
— Маю власну справу — кейтеринг. Ми готуємо їжу й забезпечуємо обслуговування — чи то свято, весілля, ділова зустріч, чи вечірка. Усе почалося в мене вдома, на кухні. Тепер поступово виходимо на інший рівень.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.