Життя без прикрасЗа одну ніч Оксана підготувала клопотання. Вранці зателефонувала Ларі й зачитала запитання, які пропонувала поставити перед експертом.
— Що виконано раніше: підпис чи друкований текст? Як виготовлено цей текст? Чи відповідає його гарнітура періоду, яким датована розписка? У зазначену дату було виготовлено документ чи в інший час?
На засіданні Мельник уперше не зберіг своєї бездоганної незворушності. Його заперечення були довгими й докладними.
— Відповідачка затягує розгляд справи. Почеркознавче дослідження вже дало відповідь на головне запитання. Нова експертиза потребуватиме великих витрат, а змінити нічого не зможе.
— Якщо змінити вона нічого не може, вам немає чого її боятися, — сказала суддя.
Клопотання задовольнили. Документ направляли до державної експертної установи в обласному центрі, а оплачувати дослідження знову мала Лара.
Рахунок надіслали через тиждень. Заплатити було нічим. Машину вона вже продала, накопичувальний рахунок спорожнів. Зарплати за роботу в читальному залі вистачало на їжу, комунальні платежі й поїздки автобусом.
Увечері Лара відкрила нижню шухляду комода. В оксамитовому футлярі лежав капітанський годинник батька: важкий, на сталевому браслеті, зі стрілками, що світилися. На звороті було гравіювання: «Капітанові М. Ковалю від екіпажу теплохода „Стрімкий“». Він носив його до останнього дня — і тоді, коли сидів на лавці біля сторожової будки. Ларі годинник віддали разом із його паспортом і ключами.
Вона поклала його на долоню, завела й послухала хід. Потім повернула у футляр і закрила його.
Вранці Лара відвезла годинник до великого міста, до літнього годинникаря-колекціонера. Він давно вмовляв її продати цю красу. Через лупу довго вивчав дарчий напис, потім назвав ціну. Торгуватися вона не стала.
— Якщо вирішите викупити назад, приходьте, — сказав годинникар. — Я не збираюся продавати його швидко. Такі речі продаються повільно.
— Дякую.
На вулиці падав мокрий сніг. Застебнувши пальто, Лара вирушила до банку; там внесла плату за експертизу.
За кілька днів на роботі Лара відповіла на дзвінок Оксани.
— Приїжджайте в обід. До мене прийшла людина, з якою вам варто зустрітися.
На єдиному стільці, не зайнятому папками, сидів Сергій Козак. Та сама шкіряна куртка; у руках — кухоль розчинної кави з відбитою ручкою. Побачивши Лару, він кивнув.
— Добрий день, Ларисо Миколаївно. Здивовані?
— Так, не очікувала вас побачити.
— Я й сам не думав, що прийду. Але не люблю, коли мене обманюють. А ваші родичі займаються цим уже четвертий місяць.
Після вечора біля воріт спочатку Віктор, потім Анатолій Сергійович просили його потерпіти. Обіцяли різне, але незмінно запевняли: гроші скоро з’являться. Козак навів довідки в суді й дізнався про позов свекра до невістки та про арешт будинку.
— А потім отримав це, — сказав він, поклавши на стіл роздрукованого листа з електронної пошти Анатолія Сергійовича.
«Прошу вас ще місяць не подавати позов до фабрики. Будинок — гарантія, яка скоро буде наша. Невістка винна нам дев’ять мільйонів. Суд це підтвердить. Після цього розрахуємося з вами повністю».
— Я людина проста, — продовжив Козак. — П’ятнадцять років постачаю фанеру й фурнітуру. Але й мені зрозуміло: про справжній борг такими словами не пишуть. „Суд це підтвердить“ — наче вони вже знають, що він вирішить.
Поруч із листом лягла друга роздруківка — листування Сергія з Віктором. Лара впізнала слова, прочитані тоді біля воріт: «Будинок оформлений на дружину формально. Питання вирішу за добу».
— Беріть для суду, — продовжив Козак. — Викличуть — з’явлюся й усе підтверджу під протокол.
— Чому ви хочете це зробити? — запитала Лара.
Козак допив каву, поставив кухоль і знизав плечима.
— Якщо ваш свекор виграє, будинок забере, продасть і зі мною розрахується. Для мене його перемога вигідна. Тільки на краденому я не заробляю — так батько вчив. Свої гроші з фабрики отримаю через суд, як належить. З вашого будинку — ні.
Він підвівся, надів кепку й уже біля дверей озирнувся.
— І претензію я їм сьогодні надіслав. Через тридцять днів звертаюся до суду. Нехай знають.
Оксана ще довго дивилася на обидві роздруківки після його відходу.
— Тепер у нас є не лише спосіб, а й причина.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.