Життя без прикрасНа черговому засіданні суддя прочитала цей висновок. Мельник кивнув так, ніби очікував саме його. Оксана негайно попросила призначити техніко-криміналістичну експертизу, однак суддя перенесла вирішення клопотання на наступне засідання й відклала справу на місяць.
У коридорі Анатолій Сергійович став перед Ларою майже впритул; вона відчувала його одеколон.
— Від власної руки не відмовишся, — неголосно сказав він. — Попереджав я Віктора: не одружуйся з дівкою без роду й племені. Не почув.
— Анатолію Сергійовичу, мій підпис пролежав у вас у сейфі дванадцять років. Роду ви мене не позбавите. А от совісті у вас немає.
Свекор усміхнувся й попрямував до виходу.
Увечері Зінаїда надіслала в сімейний чат знімок останньої сторінки висновку. Під ним написала: «Експертиза все довела, сама підписалася, а тепер викручується». За годину надійшло сорок повідомлень. Двоюрідна сестра Віктора запевняла, що завжди це відчувала; тітка з іншого міста надіслала п’ятихвилинний голосовий запис. Хтось написав: «дев’ять мільйонів. Це ж треба».
Лара дочитала до кінця. Потім уперше за весь цей час вийшла з чату.
Через десять хвилин зателефонував Максим.
— Мамо, я подивився експертизу. Там справді твій підпис?
— Так, мій.
Він надовго замовк.
— Тоді нічого не розумію.
— Максе, підпис мій, але текст я не писала. Ті аркуші були чисті. Я підписала їх, коли тобі було дев’ять. Дідусь пояснив, що потрібно для банку.
— Тітка Зінаїда каже, ти саме так і пояснюватимеш.
— Тітці Зінаїді завжди є що сказати, — втомлено відповіла Лара. — Я не стану доводити це тобі. Доводитиму в суді.
— Мамо, я не знаю, кому вірити. Чесно, не знаю, — сказав Максим, і в його голосі раптом знову вчувався хлопчик.
— Це нормально. Не приймай нічиїх слів на віру: ні моїх, ні їхніх. Почекай, поки будуть документи.
Максим попрощався й завершив дзвінок. Лара довго тримала телефон. Хотілося набрати його знову, сказати щось лагідне, материнське. Але вона не передзвонила: такі слова зараз означали б прохання повірити їй на слово, а щойно вона попросила сина цього не робити.
Копії лежали перед Ларою на кухонному столі, кожна у своїй папці: шлюбний договір, виписки, довідки з банку, експертний висновок, розписка. Такий самий порядок вона підтримувала в лабораторії. Тієї ночі Лара довго не йшла з кухні. Уже після півночі з коридору долинув скрип мостини, і з’явився Віктор — у старому светрі, який вона колись зв’язала до річниці. З його вигляду можна було подумати, що він давно не висипається. Він набрав склянку води з-під крана й випив, так і не сівши.
— Ларо, треба з цим закінчувати.
— Яким чином? — Вона підвела на нього очі.
— Поступися половиною будинку. Сходимо до нотаріуса, оформимо. Тоді батько забере розписку й відкличе позов, з будинку знімуть арешт. Зі своєї половини я розрахуюся з Козаком. На цьому розійдемося. Максимко більше не метатиметься між нами. Та й тобі самій стане легше.
Лара довго розглядала його: знайомий светр, руки, якими він міняв вінці будинку, обличчя. З цією людиною вона прожила двадцять два роки. Тепер виходило, що вона його не знала.
— Виходить, ви обоє знаєте, що розписка підроблена.
Віктор застиг, усе ще тримаючи склянку.
— Якби вона була справжня, — рівно повела далі Лара, — твій батько зажадав би всі дев’ять мільйонів і отримав увесь будинок. Але за половину він згоден забути про борг. Коли йдеться про справжні гроші, так не торгуються. А от коли є папір, який може не витримати перевірки, — торгуються.
Склянку він поставив у раковину. Якийсь час стояв, учепившись у край мийки, потім повернувся й без відповіді пішов до майстерні. Лара почула, як за ним зачинилися двері.
На роботу вона вирушила першим ранковим автобусом. Читальна зала зустріла її порожніми місцями: щосереди дослідників бувало мало. Двом студентам Лара видала описи, зробила записи в журналі. Коли вони пішли обідати, дістала із сумки копію розписки й поклала її під настільною лампою. Із шухляди взяла стару лупу — з нею минули тридцять років роботи. Наталія Юріївна не наважилася забрати її до лабораторії.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.