Життя без прикрасЗа вікном в іншій частині палацу стояв Юсуф. Він бачив, як брат і Лариса вийшли із саду, як Тарік легенько торкнувся її плеча і вона зніяковіла. Юсуф стиснув губи.
— Отже, зціленням брат завдячує ось кому, — холодно всміхнувшись, сказав Юсуф. — Жінка.
Він зачинив вікно; погляд став жорстким.
— Не можна цього допустити, — продовжив Юсуф. — Якщо рада дізнається, то вирішить, що він більше не володіє собою. Тоді головою роду стану я.
Уранці Тарік був спокійний, але Лариса помітила тривогу в очах Сальми.
— Бережіть себе, лікарко, — прошепотіла та.
— Що сталося?
— Про вас заговорили. Нібито вас із паном пов’язує щось іще.
— Це неправда, — зблідла Лариса.
— Тут не так важливо, що кажуть. Важливо, який усе має вигляд.
Лариса стиснула долоні.
— Через мене він більше не страждатиме.
— Тоді побережіть своє серце. — Сальма кивнула. — У палаці почуття дорого коштують.
Уночі Лариса лежала без сну. За стіною грав вітер, наче шепотів їй берегти його й себе. Вона відчувала наближення бурі, але відступити вже не могла. За час лікування Тарік став людиною, заради якої вона була готова ризикнути всім.
Прокинулася вона раніше, ніж зазвичай. Серце квапилося, наче передчувало біду, хоча причин тривожитися вона ще не знала. У незвично тихому палаці навіть фонтани звучали глухіше. Біля дверей кабінету на неї чекала Сальма.
— Лікарко, вас негайно викликає рада.
— Рада? Навіщо? — Лариса зупинилася.
— Не знаю. Радники приїхали вночі. Юсуф теж тут.
Його ім’я вдарило так, що в Лариси все похололо всередині.
У великій залі між біломармуровими колонами сиділи радники. На підвищенні — зібраний, похмурий Тарік, біля нього Юсуф у бездоганно випрасуваному костюмі. В очах брата залишався той самий хижий блиск. Щойно Лариса ввійшла, усі подивилися на неї.
— Лікарко Ларисо, на вас подано скаргу, — почав старший радник.
— Яку скаргу? На що?
— Вас звинувачують у порушенні медичного протоколу, а також у неприпустимій близькості з його високістю.
Залою прокотився шепіт. Лариса зблідла.
— Це брехня.
— Є свідок, — втрутився Юсуф. — Охоронець бачив, як ви без дозволу залишалися вечорами з моїм братом наодинці.
— Це були терапевтичні сеанси! — спалахнула вона. — Усе стосувалося лікування.
— Терапії? — усміхнувся Юсуф. — Чи чогось іншого?
Тарік різко підвівся.
— Досить. — Його глухий, сильний голос змусив усіх замовкнути. — Лікарка Лариса чесно робила свою справу. Якби не вона, мене зараз перед вами не було б.
— Її заслуг ніхто не заперечує, — спокійно відповів брат. — Але закон залишається законом. Вступаючи у зв’язок із пацієнтом, лікар порушує присягу.
— Зв’язок? — холодно перепитав Тарік. — Доведи.
— Пане, чутки вже вийшли за мури палацу, — втрутився радник. — Кажуть, жінка позбавила шейха розуму.
Мовчання стало нестерпним. Тарік дивився перед собою, а Ларисі здавалося, що всередині в неї все руйнується.
— До з’ясування обставин рада відсторонює лікарку Ларису від обов’язків, — оголосив старший. — Вона має залишити палац.
— Ні, — заперечив Тарік.
Радники заговорили разом, заглушаючи його.
— Усе вирішено, пане, — твердо сказав Юсуф. — Заради вашого блага.
Після засідання Лариса стояла в коридорі наче в тумані. Сальма підійшла й поклала долоню їй на плече.
— Пробачте. Я намагалася, лікарко. Вони не змінять рішення.
— Мені потрібно побачити його. Поговорити.
— Зараз не можна. Його ізолювали: рада побоюється, що він чинитиме опір.
— Вони не мають такого права!
— Тут право належить тим, у кого влада.
Ларисі защипало в очах.
— Я нікому не бажала зла. Лише хотіла, щоб він жив.
— Якби не ви, він би не вижив, — сказала Сальма. — Можливо, це найважливіше.
Слуги складали її речі. Кожен крок коридором завдавав болю. Те, у чому вона бачила початок нового життя, розсипалося холоднокровно й швидко, мов картковий будиночок.
Перед вильотом Сальма принесла конверт.
— Він написав вам. Ледве вдалося передати через охорону.
Лариса розкривала листа тремтячими руками.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.