— Мамо… Ти тут що робиш? — хрипко запитав Мишко.
В Олі один за одним зійшлися розрізнені шматочки, склавшись у завершену картину підлості. Під час того візиту свекруха оглядала передпокій і затримала чіпкий погляд на кришталевій вазочці. Серед дріб’язку там лежав запасний комплект, який батько віддав Олі, купивши квартиру. Потім Тамара Борисівна раптом зникла з радарів: жодних колишніх вимог, жодних дзвінків щодо грошей. А слідом з’явилися фотографії Наталі — світлі стіни, знайомий мінімалістичний ремонт. Тепер Оля знала, чому він видався знайомим. Наталя фотографувалася в батьковій квартирі. Поки справжній господар закінчував сільські справи, свекруха забрала з вазочки його ключі, проникла сюди, замінила серцевину замка й оселилася сама. Та сама квартира, яку вона пропонувала віддати Наталочці, вже була зайнята ними без жодного дозволу.
Ігор Станіславович перевів погляд із доньки на зятя, тоді на рожевий халат.
— Мишку, — важко, з розкотистою неквапністю промовив він, — мати твоя, значить?
Не відповівши, Мишко ступив ближче. Зазвичай добре, розслаблене обличчя стало схожим на гранітний монумент.
— Двері відчини.
Сказано було неголосно, але від такого голосу, здавалося, міг потріскатися бетон.
— Мишку, синочку, ти неправильно зрозумів… — заквапилася Тамара Борисівна. Вона спробувала зачинитися, проте черевик сина вже намертво застряг у щілині. — Труби в нас прорвало, ми з Наталочкою… — Навалившись на двері спиною, вона й далі тиснула. — Це тимчасово! Старий же тільки наприкінці місяця збирався!
На слові «старий» чаша переповнилася. Мишко просунув руку, вхопився за одвірок і штовхнув двері всією силою свого величезного тіла, натренованого роботою в автосервісі. Ланцюжок жалібно дзенькнув. Кріплення вирвалися з одвірка, побілка бризнула крихтами на стіну, і двері розчахнулися.
Мишко підхопив обидві тестеві сумки й поніс усередину. Оля з батьком увійшли за ним. Тут пахло дорогим ароматизатором і чужим нахабним життям.
На новому дивані Ігоря Станіславовича розкинулася морською зіркою Наталя. З миски брала виноград, дивилася серіал на величезній плазмі — телевізор, мабуть, привезла із собою. Побачивши брата та його розлючену дружину, вона вдавилася ягодою.
— Мишку, ви чого без попередження? — З халата вона струшувала крихти, а в голосі звучало обурення.
— Вставай, — процідив він, наближаючись. — На збори вам десять хвилин. Шмотки забираєте й ідете геть.

















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.