Життя без прикрасЯ дістав із сумки зошит. Упізнавши його, він зблід іще дужче, ніж коли побачив теки.
— Я ж викинув його. Дивитися на нього не міг.
— Знаю. Галина Сергіївна знайшла.
Потрібна сторінка відкрилася перед ним. Лютий 2003. «Андрійко — два борщі». Нижче, дописане пізніше: «Наш Андрійко».
— Це її рука, Андрію, — сказав я. — Не мені викреслювати написане нею. Але продовжувати за тебе теж не стану — ні хвалити на папері, ні засуджувати. Двадцять років твою біографію складав. Досить. Далі сам пиши.
Він без жодного слова підписав папери. На скатертину поклав ключі — кабінет, сейф, чорний хід. Біля дверей узявся за ручку й затримався, стоячи до мене спиною. Я подумав, що зараз заговорить. Але він мовчки вийшов.
Краватка так і лежала на столі. Я довго розглядав вузол, який Ганна вчила його зав’язувати перед дзеркалом у нашому передпокої. Двадцять років він зав’язував його наче її руками.
Ноги перестали тримати, довелося сісти. Валерія Петрівна без слів налила з карафки води й підсунула таблетку. Виявляється, я сам виклав її та забув. Покупця з юристом уже не було: пішли так непомітно, що я й не зауважив їхнього зникнення.
Біля стіни досі стояли працівники. Тепер я бачив їх інакше, ніж у суботу. По двадцять, двадцять два, двадцять п’ять років. Чиїсь діти в однакових чорних фартухах. Їм пояснили, що старий із заштопаним ліктем — здобич.
Ірина заговорила першою. Підборіддя підняте, руки зчеплені.
— Ми робили те, чого вимагало керівництво. Інструкції виконували. Якщо карати зібралися, то тих, хто нам ці інструкції давав.
— Їх я вже покарав. З вами розрахуються повністю, відпускні теж отримаєте. І лихого слова навздогін не буде. Я розумію: розпорядження виконують руки. Тільки «дідусю, нам тут вистави не потрібні» в інструкції не було. Це було ваше. А своє людина бере з того, що в неї всередині.
Вона спалахнула, збиралася заперечити, але слів не знайшла. Зняла фартух, залишила його на стільці й вийшла. За нею пішли ще троє. Нікого я зупиняти не став.
Артем досі стискав зім’ятий рахунок. На обличчі виступили червоні плями. Я його не викликав — він сам відділився від решти й вийшов уперед.
— Розумію, що звільнений. Усе, що мені дісталося з цих рахунків, я віддам. Не одразу вийде, але віддам обов’язково. А за суботній вечір… — Він ковтнув слину. — За слова про привида пробачте. Я ж не знав. Хоча хіба це виправдання? Ні. Якщо можете, пробачте мені.
— Чому ти так чинив, Артеме?
Я прийняв би відповідь про штрафи, план, розпорядження керівника. Так справді було; він міг іще сказати, що нічим не відрізнявся від решти. Але Артем помовчав і заговорив інакше.
— Мама в мене сама, на ній кредит. А нас за малий рахунок штрафували. Тільки я зараз сказав не все. — Він подивився мені в очі; видно було, як важко йому дається продовження. — Мені це подобалося. Людина втричі старша за мене сидить і мене ж боїться. А я можу з нею отак. У житті мені двадцять два роки, я ніхто, зате тут від мене щось залежить. Тут я сильний. Тепер усе сказав.
За своє життя я найняв, мабуть, чотириста людей. Давно перестав вважати найгірший учинок єдиним, що слід знати про працівника: важливо й те, з чим він прийде назавтра. А цей хлопець перед усіма зізнався в такому, що багато дорослих мужиків і на сповіді залишать при собі.
— Значить, подобалося. Тоді місяць митимеш посуд у Галини Сергіївни. Постій по лікті в жирній воді, подумай. Я залишаю тебе за правду: збрехати зараз було простіше. Місяць мине — вирішиш, якою людиною тобі бути. Є й інша умова. До старих, яких ти обрахував і яких ми зуміємо розшукати, підеш сам. Принесеш гроші додому, віддаси в руки. І очей від них не ховатимеш.
У відповідь Артем тільки кивнув — на слова його вже не вистачало. Я обернувся до кухні:
— Галино Сергіївно, підійдіть сюди.
Вона розв’язувала гумовий фартух іще на ходу. Зняла й розгубилася, куди його покласти. Я взяв фартух і залишив на стільці.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.