Я запевняв майстра, що замкнених кімнат у нас немає, але після його повідомлення з підвалу викликав поліцію

На перше засідання приїхали журналісти, біля суду стояли камери. Ще недавно Оксана кликала фотографів на благодійні вечори й пишалася зв’язками серед заможних людей. Тепер ті самі люди намагалися не дивитися їй у вічі.

Я приїхав із Павлом і Зайцевим. Дмитра, який мав свідчити пізніше, привезли окремо. У судовому коридорі вся родина вперше після затримань опинилася перед моїми очима.

Схудлий за ці місяці Максим швидко гортав папери біля адвоката. Ірина сиділа далеко від нього й у його бік не дивилася. Людмила помітила мене раніше за інших, підвелася, наче збираючись підійти, але співробітник попросив її не вставати. Антон сидів з опущеною головою.

Останньою прийшла Оксана. Вона трималася рівно, журналістів наче не помічала. Побачивши мене, на мить зупинилася й пішла далі.

У залі захист спробував розділити фінансові злочини, викрадення й отруєння. За словами адвокатів, звичайну сімейну справу штучно перетворили на масштабну змову. Прокурор почав із приміщення в підвалі.

На екрані з’явилися двері, зовнішні замки, стілець і звукоізоляція. Потім показали перший огляд. Обличчя Дмитра майже не потрапляло в кадр, але зал замовк. Прокурор перелічив сліди й відбитки кожного учасника.

Адвокат Максима пояснював утримання Дмитра тим, що його вважали небезпечним злочинцем. У відповідь увімкнули запис вечері: Ірина говорила, що Дмитро намагався вийти з кабінету, а Максим допомагав нести його вниз. Пояснювати те, що сталося, самозахистом після цього було безглуздо.

Наступне відео показувало Оксану після повернення. Вона перевіряла замки, стукала й питала, чи живий чоловік за дверима. Захисник говорив про страх і бажання переконатися, що полонений у порядку. Прокурор увімкнув її розмову із сином. На записі прозвучало: «Можливо, Дмитро ще всередині. Я нічого не чую». Потім — попередження: «Аркадій удома, і він має цілком здоровий вигляд». Кілька родичів опустили очі.

Під час розгляду фінансових документів адвокат Максима знову послався на мою нібито усну згоду використовувати майно компанії для отримання грошей. Павло пред’явив протоколи, повідомлення банків і зразки мого підпису. Експерт підтвердив підробку. Представник фонду розповів, що Максим запевняв їх у моєму особистому схваленні угоди й швидкій передачі управління синові.

— Він говорив про тяжку хворобу Аркадія Степановича? — запитав прокурор.

— Так. Стверджував, що батько швидко втрачає пам’ять і контролювати підприємство вже не може.

— Коли він почав про це говорити?

— За кілька місяців до оформлення позики.

Підготовка мого усунення, отже, почалася задовго до справжнього погіршення здоров’я через отруту.

Викликаний лікар визнав, що отримав гроші від Максима й склав висновок за чужими відомостями. Мене він ніколи не бачив.

— Хто надіслав опис симптомів? — запитав прокурор.

— Максим Лісовський. Згодом Оксана Романівна уточнила, що слід зазначити швидке погіршення пам’яті.

— Вам пояснили призначення документа?

— Для оформлення управління компанією.

— Ви розуміли, що його представлять як результат вашого особистого огляду?

Лікар опустив голову.

— Так.

Максим уперше втратив самовладання. Швидко заговорив з адвокатом, вимагаючи заперечень, але суддя його зупинив.

Найважче мені дався день свідчень Дмитра. Він повільно увійшов, досі накульгуючи після лікування, іноді зупинявся перевести подих. Побачивши Оксану й Максима, завмер на кілька секунд, а тоді пройшов до місця свідка.

Про розслідування переказів і викрадення він розповідав докладно, без перебільшень і спроб викликати жалість.

— Хто наказав віднести вас у підвал? — запитав прокурор.

— Оксана Лісовська.

— Хто завдав удару?

— Максим.

— Хто допомагав вас зв’язувати?

Дмитро назвав Ірину, Людмилу й Антона.

— Замки бачили всі.

— Хто обговорював, що з вами буде далі?

— Оксана й Максим. Вони чекали смерті Аркадія Степановича. Після похорону мене збиралися прибрати.

Адвокат Оксани спробував представити Дмитра людиною, яка втрутилася в приватне життя заради великої винагороди.

— За розслідування вам платив Аркадій Лісовський. Що більше ви знаходили порушень, то більше могли отримати.

— Розмір оплати був обумовлений заздалегідь.

— У комп’ютер моєї підзахисної ви увійшли без дозволу.

— Я виконував доручення господаря будинку, власника грошей, які переказували з його рахунків через цей комп’ютер.

— Але Оксана Романівна згоди вам не давала?

— Не давала.

— Виходить, конфлікт почали ви.

Дмитро подивився на нього.

— Відсутність згоди на перевірку комп’ютера не дозволяє бити людину, зв’язувати й тримати під чотирма замками.