Я запевняв майстра, що замкнених кімнат у нас немає, але після його повідомлення з підвалу викликав поліцію

Слідчий поклав перед нею роздруковані повідомлення Максиму.

— Поясніть ці слова: «Остання партія має спрацювати до мого вильоту».

— Це могло стосуватися будь-чого.

— Далі Максим запитує, чи зупиниться серце уві сні.

Оксана промовчала.

— Вам було відомо, що препарат небезпечний?

— Ні.

— Навіщо тоді ви підготували поїздку як алібі?

— Так це називаєте ви.

Зайцев узяв наступний документ.

— Після відеодзвінка, коли Аркадій Степанович поскаржився на біль у грудях, ви відразу перенесли зворотний рейс. Чому?

— Захотіла відпочити довше.

— У повідомленні до дочки у вас сказано: «Усе завершиться до вихідних. Мені в цей час краще залишатися там, де мене знімають готельні камери». Про завершення чого ви писали?

Вона подивилася на Зайцева.

— На це запитання я не відповідатиму. Це моє право.

Одночасний допит уже можна було завершувати, але Оксана раптом заговорила зі мною.

— Задоволений?

— Чим?

— Тим, що посадиш свою дружину й дітей.

— Будувати таємну кімнату й давати мені отруту я вас не змушував.

— Ти змусив нас боятися майбутнього. Компанія, рахунки, будинки — усе було твоїм. Ти вирішував за всіх. Дорослим дітям доводилося з’являтися до тебе з проханнями.

— Вони приходили, я допомагав.

— Поки тобі було приємно залишатися головним.

— Тому ти вирішила мене вбити.

— Таких слів я не казала.

— Ти розраховувала отримати після моєї смерті те, чого хотіла.

Вона нахилилася до мене.

— Ти ніколи не запитував, чого я хочу.

— Можна було піти. У разі розлучення тобі дісталася б значна частина спільного майна. Але не компанія: я створив її до того, як ти почала займатися її рахунками.

Оксана усміхнулася з глумом.

— От і зараз у тебе розмова лише про власність.

— А в тебе — про те, як отримати чуже без згоди власника.

На решту запитань Зайцева вона вже не відповідала. Перед тим як її вивели, Оксана знову звернулася до мене.

— Діти ще могли повернутися до тебе. Тепер, після всього цього, вони тебе ніколи не пробачать.

— Вони планували мою смерть. Їхнє прощення мені не потрібне.

Зустріч закінчилася. Повернутися після неї до роботи виявилося важко: у головному офісі я піднявся до кабінету й надовго залишився біля вікна. Унизу їхали вантажівки, люди входили до будівлі, диспетчери відповідали на дзвінки. Підприємство продовжувало працювати.

Саме це особливо злило Максима. Він розраховував після мого усунення зайняти кабінет, отримати рахунки й спрямувати прибуток транспортної компанії на порятунок свого провального проєкту. Тепер його підприємство офіційно визнали неплатоспроможним, суд займався банкрутством. Решту майна продали; виручка не покривала навіть малої частини вимог фонду.

Ірина втратила машину й більшість дорогих речей, придбаних за викрадені гроші. У її батьків під час обшуку знайшли коробки з прикрасами й готівкою, вивезені до сімейної вечері. Вона називала їх особистим майном, залишеним у безпечному місці. Проте частину прикрас, як довело слідство, купили через підставну організацію Максима. Їх включили до списку активів, що підлягали арешту.

На будинок Людмили й Антона теж наклали обмеження. Окрім боргу нелегальним букмекерам, залишалося кілька банківських обтяжень. Зрозумівши, що ризикує втратити все, Антон погодився дати розширені свідчення: розповів про розподіл обов’язків Оксаною, про замки, замовлені Максимом, про спостереження Людмили за моїми симптомами. Захист просив урахувати цю співпрацю під час призначення покарання.

Після нього Людмила дала нові свідчення проти чоловіка: за її словами, використати мою смерть для сплати боргів запропонував Антон. Максим звинуватив Ірину в прагненні прискорити план — вона боялася втратити звичне життя. Ірина казала, що чоловік погрожував залишити її без грошей, якщо вона не допоможе. Кожен намагався постати тим, хто приєднався пізніше за всіх і найменше розумів, до чого це призведе.

Оксана мовчала. Її адвокат подавав скарги на обшуки, експертизи й записи. Камери, стверджував він, порушували її приватне життя, а мої розмови з родичами були провокацією. Суд допустив записи: спостереження в підвалі з’явилося після виявлення бранця, вечеря відбулася в моєму будинку за участю слідства.