Я запевняв майстра, що замкнених кімнат у нас немає, але після його повідомлення з підвалу викликав поліцію

Там само обговорювався неправдивий медичний висновок. Приватного лікаря знайшов Максим; за велику плату той погодився підписати документ без обстеження. Після першого допиту лікаря затримали. Він швидко зізнався, що жодного разу зі мною не зустрічався: опис симптомів, які нібито виникли, надіслав син, а гроші Оксана передала через посередника.

Людмила й далі давала свідчення, докладно згадувала зустрічі, перекази й повідомлення. Вона пояснювала все тиском матері й чоловіка, але з її розповідей ставало зрозуміліше, наскільки добре вона усвідомлювала те, що відбувалося. Після сімейних вечерь дочка помічала мою втому, задишку, тремтіння й писала Оксані, що препарат діє.

Серед повідомлень було запитання Оксани до дочки: «Сьогодні він казав, що серце турбує?» Відповідь Людмили була такою: «Так. Піднявся сходами, потім довго сидів, насилу переводячи подих. Як на мене, чекати залишилося недовго». Під час допиту дочка пояснювала, що її лякали борги Антона й погрози людей, яким він заборгував.

— Я не вірила, що мама справді піде до кінця, — сказала дочка.

— При цьому ви обговорювали спадщину, — нагадав слідчий.

— Я була у відчаї.

— І запитували, коли отримаєте доступ до рахунків.

— Антон мене змушував.

Антон, навпаки, запевняв, що в змову його втягнула дружина. Він пояснював свій приїзд до мене її словами: «Дмитро вкрав важливі документи й погрожує всій родині». Але цю версію спростували сліди на одязі, вилученому після вечері: мікрочастинки матеріалу зі стін таємної кімнати. Його відбитки знайшли на дерев’яному стільці й пакованнях пластикових хомутів.

Сусідські камери зафіксували й інші приїзди Антона. Поки я жив у службовій квартирі, він кілька разів з’являвся пізно ввечері з великими пакетами й за кілька хвилин їхав. В одному пакеті були вода та їжа для Дмитра, в іншому — засіб для прибирання. Казати, що він потрапив до підвалу лише один раз, уже не виходило.

Головним свідком залишався Дмитро. Його свідчення записували кілька днів, роблячи перерви, коли цього вимагав стан здоров’я. Він відтворив і викрадення, і розмови, почуті в будинку.

Оксана того дня повернулася несподівано, разом з усіма іншими. Перед поїздкою до Лазур’я вони збиралися остаточно розподілити обов’язки. Основні файли Дмитро вже скопіював, але вийти з кабінету не встиг: Максим перегородив двері, Антон спробував забрати накопичувач. Зав’язалася боротьба.

— Максим ударив мене ззаду, — розповідав Дмитро. — Коли я опритомнів, руки були зв’язані. Оксана звеліла всім заспокоїтися. Сказала, що нагорі не можна залишати слідів.

— Хто запропонував віднести вас до підвалу? — запитав Зайцев.

— Оксана. Іншим не довелося пояснювати, про яку кімнату вона говорить.

— Хто вас ніс?

— Максим з Антоном тримали за руки, Ірина й Людмила допомагали нести ноги. Оксана йшла першою, вона відчиняла двері.

— Що ви чули про їхні подальші плани?

— Оксана сказала тримати мене до смерті Аркадія Степановича. Потім обіцяла розібратися і з накопичувачем, і зі мною. Ніхто не запитав, що означає «розібратися». Але Максим запитав, куди подіти тіло. Вона відповіла: вирішать після похорону.

Отримавши матеріали допиту, адвокати почали оспорювати походження файлів: Дмитро без дозволу зайшов в особистий комп’ютер Оксани, отже, знайдені відомості використовувати не можна. Але обвинувачення не залежало від одного накопичувача. Перекази підтвердили самі банки, експерти виявили отруту в капсулах і моїй крові. На камерах залишилося повернення Оксани й перевірка замкненої кімнати, на записі вечері — слова всіх учасників. Навіть без скопійованих Дмитром файлів доказів вистачало.

Зайцев якось зателефонував і попросив приїхати до слідчих на одночасний допит. З Оксаною я не зустрічався від ночі затримання.

Вона ввійшла без прикрас, без звичної укладки, у простому темному одязі. За минулі місяці обличчя змарніло; холодний погляд залишився тим самим. Сівши навпроти, вона довго розглядала мене.

— Тобі стало краще.

— Так.

— Отже, лікарі все-таки перебільшили небезпеку.

— Кілька тижнів вони виводили з мого організму цю речовину.

— Я не знала, що містять капсули.

Зайцев увімкнув запис.

— Оксано Романівно, препарат замовляли особисто ви?

— Я купувала добавки для суглобів.

— Навіщо знадобилися підставні організації?

— Постачальник так працював.

— Чому чоловік не бачив документів клініки?

— Він їх не просив.

— А коли він скаржився на біль, чому ви забороняли йому припинити прийом?

Оксана подивилася на мене.