Життя без прикрасБула в нього й особиста дебетова заначка на новий комп’ютер — близько сорока тисяч. Чоловік вважав, що Іра про неї не знає. Даремно.
Із точністю хірурга Ірина працювала на екрані. За дві хвилини обидві віртуальні картки, свекрухи й зовиці, були повністю відв’язані від її зарплатного рахунку. Слідом через перехресні сімейні налаштування вона перенаправила їх на кредитку Олексія. Усі сімейні опції він сам підтвердив з її телефона, тому банк визнав операцію внутрішньою переадресацією між рахунками довірених осіб.
Відключати картки не довелося: вони й далі діяли. Тільки висмоктувати гроші тепер мали з кредитного ліміту щедрого чоловіка, залишивши Іринину зарплату в спокої.
Цього їй виявилося замало. У налаштуваннях рахунків Олексія, серед автоплатежів, вона ввімкнула непримітну функцію: з кожної видаткової операції за кредиткою 30% суми автоматично переказуватимуться з його дебетового рахунку на її власний. Банк називав це «розумною скарбничкою». Ірина — компенсацією за моральну шкоду.
Зберігши налаштування, вона закрила застосунок і залишила телефон на тумбочці. Тепер усмішка вийшла щирою. Ірина пішла на кухню допивати охололий чай.
За пів години у величезному торговельному центрі «Мозаїчний двір», серед неону та штучного мармуру, починалося свято життя. Щойно Олексій дав відмашку, мати з дочкою примчали так стрімко, ніби зволікання загрожувало загибеллю всьому людству.
— Гуляємо, мамо! — Наталя йшла пружною ходою, з хижим вогнем в очах. — Льоша сказав, Іра зовсім не заперечує. Грошей у неї повно: і на накопичувальному рахунку, і на зарплатному.
— У тому, що до мого сина ставитимуться з повагою, я ніколи не сумнівалася. — Оксана Григорівна гордо випнула груди. — Чоловік звелів ділитися — дружина зобов’язана слухатися. Я, Наталочко, спершу до ювелірної крамниці зайду. Мої сережки зовсім потьмяніли, перед сусідками незручно. А ти йди до свого бутика. Через годину зустрінемося на фудкорті.
Вони розбіглися. Наталя влетіла до магазину брендового одягу й почала знімати з вішаків речі, на які раніше могла тільки слинки пускати. Сукня кольору морської хвилі, розшита паєтками блузка, легке пальто на весну. Біля стійки з фірмовою косметикою вона, не придивляючись, згребла в кошик три палетки тіней і дві сироватки для обличчя.
— Дівчино, пробивайте все, — кинула вона втомленій касирці, яка меланхолійно сканувала штрихкоди.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.