Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

«Я скоротив твої витрати на місяць!» — сказав чоловік, сидячи без роботи в моїй квартирі

Частина 6 з 8

Наступні пів години минули в метушні. Роман намагався знайти свої кросівки, щоб дати драла, але Ірина завбачливо закинула їх на верхню полицю антресолі, до якої він зі своїм зростом і статурою без табуретки дістатися не міг. А табуретку Ірина зайняла особисто: сиділа в коридорі з пилочкою для нігтів і стерегла вхідні двері.

Рівно через двадцять вісім хвилин у двері подзвонили. Дзвінок був довгий, безперервний і агресивний. Хтось просто втиснув кнопку й не відпускав її. Ірина встала, обтрусила штани й відімкнула двері.

На порозі стояла Галина Леонідівна. У своєму гніві вона була прекрасна. Легкий плащ вона накинула просто поверх домашнього халата. На голові криво сидів берет. В обох руках вона стискала важкі полотняні торби для покупок. Ті самі екологічні, із цупкої тканини. Свекруха не стала гаяти часу на вітання. Вона влетіла до квартири, мов торнадо п’ятої категорії, змітаючи все на своєму шляху.

— Де він? — гаркнула вона, озираючись.

Роман спробував злитися зі шпалерами у вітальні, та його виказав зрадливий скрип паркету. Галина Леонідівна кинулася на звук. Ірина пішла слідом, тримаючись на безпечній відстані.

— Мамусю, матусю, ти все не так зрозуміла, — заголосив Роман, виставляючи перед собою руки долонями вперед. — Це оптимізація витрат.

— Я тобі зараз покажу оптимізацію! — заревла пенсіонерка.

Вона замахнулася полотняною торбою, яку тримала в правій руці. Усередині явно лежало щось важкеньке. Торба описала широку дугу й із соковитим ляском приземлилася просто на Романове плече.

— Ой, мамо, боляче!

— Боляче йому! — Галина Леонідівна підхопила почин торбою в лівій руці й ударила його по стегну. — Десять тисяч із рідної матері!

— Я ж за собівартістю віддав, — спробував виправдатися Роман, ухиляючись від чергового баула, що летів на нього.

— За собівартістю! Та ти ж це в дружини вкрав! — Свекруха наступала, заганяючи сина в куток між диваном і фікусом. — А я ще думаю: відколи це мій лобуряка таким добувачем став? Знижки, каже, акції. Кухар знайомий, каже, збанкрутував. А сам, пацюче, дружину обікрав!

Ірина стояла у дверях і з насолодою дивилася на все це. Нарешті хоч раз їй не треба було нічого робити. Кармічне правосуддя вершилося просто в неї на очах, та ще й руками людини, яка, теоретично, мала б боронити свою кровиночку. Та Галина Леонідівна була жінкою старого гарту. Крадіжку в сім’ї вона зневажала понад усе на світі…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

1

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
ЖенщинаНімеччина

Молодец мама прочистила мозги бездарному бессовестному сыночку а жене я бы посоветовала такого мужичка в три шеи из дому на кой ляд он ей нужен

Усі обговорення

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики