Тиша стала ще зловіснішою. Телевізор на задньому плані раптом замовк. Мабуть, Галина Леонідівна натиснула кнопку на пульті.
— Значить… — Голос свекрухи затремтів від стримуваної люті. — Значить, це не митний конфіскат і не розпродаж через закриття ресторану, як мені син наплів.
— Ресторану… — Ірина щиро засміялася. — Романе, ну ти й казкар. Галино Леонідівно, я можу надіслати чеки в месенджер, там і час учорашньої покупки вказано.
— Цей недороблений махінатор! — задихаючись від обурення, прохрипіла слухавка. — Він же три сумки притяг. Сказав, по блату урвав. Рідній матері віддає за собівартістю, суто із синівського обов’язку. За десять тисяч усе віддав. Я йому ще й готівкою відлічила, борщем нагодувала, добавки дала.
Ірина швидко провела в думці розрахунок. Купив за нуль, продав за десять тисяч. Купив найдешевші крупи – близько п'ятисот. З виручки дві тисячі жбурнув їй на манікюр. Плюс безкоштовні обіди мами на місяць вперед.
— Геніальна бізнес-схема, — обурилася Іра. — Романе, тобі не директором працювати треба, а в офшорах схеми крутити.
— Я зараз приїду, — викарбовуючи кожне слово, промовила Галина Леонідівна.
Зв’язок урвався. Ірина неквапливо поклала телефон на стіл, просто поряд із двома сирітливими тисячними купюрами. Мурка на підвіконні схвально муркнула коротке «мр» і заходилася вмиватися, усім своїм виглядом показуючи, що шоу обіцяє бути цікавим. Роман заметався кухнею.
— Іро, ти зовсім дурна. Навіщо ти це зробила? — заверещав він, хапаючись за голову. — Це ж був жарт. Пранк. Я хотів перевірити твою реакцію.
— Пранк… — Ірина підсунула до себе табуретку й спокійно сіла, витягнувши натруджені ноги, що аж гули. — Тобто через місяць ти б вискочив із шафи з криком «Сюрприз!» і повернув мені з’їдену сьомгу.
— Я, я інвестувати хотів, — знайшовся Роман, гарячково вигадуючи виправдання. — Розумієш, гроші мають працювати. Я хотів пустити ці гроші в обіг, заробити відсотки. Я ж для нас старався, для сім’ї.
— Ти за три місяці навіть за світло не спромігся заплатити без помилки: переказав гроші на рахунок водоканалу. Які відсотки? Воррен Баффет кімнатний.
— Ти не розумієш чоловічої стратегії? — і далі істерив Роман, задкуючи до виходу з кухні. — Ти мислиш дрібно, каструлями мислиш, а я — глобально?

















Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Молодец мама прочистила мозги бездарному бессовестному сыночку а жене я бы посоветовала такого мужичка в три шеи из дому на кой ляд он ей нужен