Ірина глянула на дві тисячі, що лежали на столі, тоді перевела погляд на порожній холодильник.
— Отже, продукти скінчилися, а зараз подивимося, в якому холодильнику вони з’явилися, — рівним тоном промовила Ірина.
Вона дістала з кишені штанів смартфон, розблокувала екран, знайшла в контактах номер «Галина Леонідівна — свекруха». Натиснула кнопку виклику й одразу ввімкнула гучний зв’язок. Усмішка на Романовому обличчі здригнулася й поповзла вниз, мов погано наклеєні шпалери. Він подався вперед, витягаючи руки з кишень.
— Ти що робиш? Навіщо мамі телефонуєш? Бачила, котра година? Вісім вечора.
Гудки голосно лунали на всю кухню. Мурка заскочила на підвіконня й умостилася там, обгорнувши лапи хвостом, наче глядачка в партері.
— Та так. — Ірина недбало сперлася стегном об стільницю. — Хочу один рецепт уточнити.
На третьому гудку в слухавці клацнуло.
— Так, Ірочко, — озвався бадьорий голос Галини Леонідівни.
На задньому плані шкварчала олія на пательні й бурмотів телевізор.
— Щось сталося? Ромочка захворів?
Роман різко кинувся вперед, намагаючись вихопити телефон із рук дружини, але Ірина просто ступила назад, плавно відводячи телефон убік. Чоловік незграбно змахнув руками й ледь не налетів на стіл.
— Добрий вечір, Галино Леонідівно! — ласкаво проспівала Ірина, дивлячись просто в очі чоловікові, що так і бігали. — Ні, ні, Ромочка здоровий як бик. Скаче тут по кухні. Я телефоную в господарській справі.
— Питай, люба, — добродушно озвалася свекруха.
— Галино Леонідівно, скажіть, а яловича вирізка вийшла м’яка? Бо я вчора на ринку вибирала, вибирала, сумнівалася. І як вам сьомга? Не переморожена? Я за неї майже чотири тисячі віддала. Хвилююся.
На тому кінці дроту шкварчання олії раптом видалося оглушливим. У слухавці запала тиша. Здавалося, можна було почути, як у голові колишньої головної бухгалтерки зі стажем прокручуються шестірні логіки, звіряючи дебет із кредитом. Роман зблід. Його масивна постать раптом наче здулася, мовби з нього витягли невидимий стрижень. Він заходився відчайдушно махати руками, прикладати пальця до губ і корчити страшні гримаси, благаючи дружину замовкнути.
— Ірочко… — Голос Галини Леонідівни враз утратив усю добродушність і став небезпечно тихим. Таким тоном вона зазвичай повідомляла, що виявила нестачу в річному балансі. — Яка вирізка, яка сьомга?


















Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Молодец мама прочистила мозги бездарному бессовестному сыночку а жене я бы посоветовала такого мужичка в три шеи из дому на кой ляд он ей нужен